Різдво 1914. Незвичайне перемир’я на фронті першої світової війни

Це правда, що війна пробуджує найтемніші сторони людської природи, зіпсованої гріхом, такі як нестриманість, ненависть, жорстокість... Але, іноді, вона стає нагодою проявитися величі людського духа... У світі тривають пропам’ятні заходи з нагоди 100-річчя першої світової війни, яка забрала 9 мільйонів солдатських та 7 мільйонів цивільних життів. А в цей передріздвяний вечір припадає річниця зворушливої події, що трапилася на західному фронті цієї війни – Різдвяного перемир’я.

У перше Різдво так званої «Великої війни», 25 грудня 1914 року, трапилося щось немислимого й дуже особливого, перервавши жахливу щоденність жорстокого конфлікту: німецькі та британські солдати спонтанно перестали стріляти одні в одних, вийшли з окопів і почали брататися на так званій нейтральній території між лініями укріплень. Вони обійнялися, закурили та почали разом колядувати й обмінюватися подарунками. Була відслужена Свята Меса. Врешті, нещодавні смертельні супротивники зіграли між собою футбольний матч. Перемир’я також дало змогу поховати полеглих побратимів.

Окопи були близько одні до одних, солдати з обох боків поділяли ті самі незручності, однаковими були страждання, але спільним було також християнське коріння, однаковим розуміння цінності Різдва – народження Божого Сина, Який приносить мир. І це коріння, що проросло таким несподіваним чином, зазнало великої шкоди за підсумками першої світової війни.

Надзвичайні обставини тієї різдвяної ночі були продиктовані почуттям загального братерства, що виявилося сильнішим від канонад і перестрілок. Це було спонтанне рішення солдатів, а не наказ командування. Навпаки, командування засудило ці дії, а пізніше дбало про те, щоб в майбутньому такого ніколи не повторилося. Адже такі перемир’я пригадували солдатам про те, що всі вони є людьми, Божими дітьми, руйнуючи схеми, випрацювані пропагандою.