Папа Франциск: Пресвята Родина з Назарету – приклад для сучасної сім’ї

Кожна християнська сім’я може, уподібнюючись до святих Йосифа й Марії, прийняти Ісуса, спілкуватися з Ним, Його оберігати й захищати та зростати разом з ним, вчиняючи світ кращим. На цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 17 грудня 2014 р., що була останньою такою зустріччю в цьому році. Загалом, цього року відбулося 43 загальні аудієнції, в яких, за підрахунками Префектури Папського дому, взяли участь майже 1 мільйон двісті тисяч паломників.

Як знаємо, попереднього разу, у контексті приготування до XVI Звичайної Асамблеї Синоду, Святіший Отець розпочав новий цикл повчань, присвячений сім’ї. Під час останньої загальної аудієнції перед Різдвом він поділився кількома думками про Пресвяту Родину з Назарету. «Втілення Божого Сина, – зазначив Наступник святого Петра, – відкриває новий початок у вселенській історії чоловіка та жінки. І цей новий початок стається у лоні однієї родини в Назареті. Ісус народився у сім’ї, хоча міг прийти у показовий спосіб, як полководець чи імператор. Натомість ні, Він приходить, як дитя в сім’ї».

Далі Папа звернув увагу на те, що Бог Сам приготував сім’ю, через яку ввійшов в історію, обравши загублену місцевість на окраїнах імперії, а не столицю Рим чи інше велике місто. Однак, саме на периферії великої імперії «розпочалася найсвятіша та найкраща історія – історія Ісуса між людьми».

Ісус перебував у цій периферії протягом тридцяти років. Хтось, як зауважив Святіший Отець, може запитати, чи «той Бог, Який прийшов спасати нас, не втратив забагато часу в цій злощасній окраїні»? Однак, Господь бажав саме цього, пройти шляхом сім’ї. В той час не було ні чуд, ні проповідей. Все відбувалося згідно з ритмом життя тогочасної побожної ізраїльської сім’ї: мама виконувала домашню працю, тато працював і навчав сина столярувати... Найважливішим протягом цього періоду, за словами Папа, була сім’я, і це не було марнуванням часу.

«Нас, напевно, розчулить розповідь про те, як підліток Ісус переживав релігійні зустрічі та обов’язки суспільного життя, відомості про те, як Він працював зі святим Йосифом як підмайстер, Його спосіб участі в слуханні Писання, в молитві псалмами і в багатьох інших звичаях щоденного життя», – вів далі Наступник святого Петра, зауваживши, що Євангелії не розповідають про цей період, залишаючи його «нашій призадумі». Однак, без сумніву, «мами можуть багато чого навчитися від дбання Марії про Свого Сина», а тати – «від прикладу святого Йосифа, праведного мужа, який посвятив своє життя підтримці й захистові Дитяти й Обручниці, тобто, своєї сім’ї». Але також і діти можуть черпати заохочення від Ісуса, «розуміти необхідність та прекрасність розвивати в собі найглибші покликання, мріяти про великі речі».

За словами Папи, кожна християнська сім’я може прийняти Ісуса та зростати разом з Ним за прикладом Пресвятої Родини з Назарету. «Зробімо у своєму серці, і серед своїх днів місце для Господа, – закликав Святіший Отець. – Так чинили святі Йосиф і Марія, і це не було легко. Скільки-ж то труднощів вони мусіли подолати! Це не була уявна, нереальна сім’я. Родина з Назарету зобов’язує нас наново відкрити покликання сім’ї, кожної сім’ї».

Як зауважив далі Наступник святого Петра, те, що діялося протягом тридцяти років у Назареті, може траплятися і в нашому житті, вчиняючи, щоб нормою життя була любов, а не ненависть, взаємна допомога, а не байдужість чи ворожість. «І не випадково саме слово “Назарет” означає “Той, що оберігає”, як Марія, про яку Євангелія каже: “Вона зберігала ці речі у своєму серці”. Відтоді, щоразу, коли з’являється родина, яка зберігає це таїнство, навіть перебуваючи на периферіях світу, таїнство Божого Сина, Ісуса, Який приходить нас спасти, починає діяти», – зауважив Папа, підсумовуючи, що великою місією сім’ї є «зробити місце для Ісуса, що приходить, прийняти Його у родині в особі дітей, чоловіка, дружини, дідусів та бабусь». «Нехай же Господь подасть нам цю благодать у ці останні дні перед Різдвом», – побажав Папа.