Не приховувати Божу благодать у сейфах, а ділитись талантами з ближніми. З Папою Франциском на молитві «Ангел Господній» 16 листопада 2014

Не закопувати слово Євангелія, але впроваджувати його в життя, стосунки та конкретні життєві ситуації закликав вірних Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 16 листопада 2014 р., відому Христову притчу про таланти, записану святим Матеєм. У цій притчі розповідається про чоловіка, який перед від’їздом доручив слугам своє майно у формі талантів – старовинних грошей великої цінності: одному – п’ять, другому – два, третьому – один. Під час відсутності господаря перші двоє орудували ними і подвоїли їх, натомість третій, боячись втратити, закопав отриманий талант. Після повернення пана ті двоє отримали нагороду, а останній – засуд і кару.

«Чоловік з притчі, – пояснив Святіший Отець, – представляє Ісуса, слуги – це ми, а таланти – спадщина, яку Господь доручив нам. Що є цим майном? Його слово, Пресвята Євхаристія, віра в Небесного Отця та Його прощення, одне слово, багато речей, найцінніші Божі блага». І нашим обов’язком є «не лише зберегти їх, але дбати про їхнє зростання».

Наступник святого Петра уточнив, що якщо у побутовій мові талантами називаємо певні обдарування у якійсь ділянці, як от в музиці, спорті, тощо, то у притчі йде мова про «Господні добра, які Він нам дає, щоб вони принесли плід». Тож яма, викопана «лихим та лінивим слугою» вказує на страх, який паралізує «винахідливість та плідність любові». «Ісус не вимагає від нас, щоб ми зберігали Його благодать у сейфах!... але хоче, щоб ми вживали їх на користь інших. Все, що ми отримали, призначене для того, щоб передавати це іншим, і тоді воно зростатиме», – сказав Папа, пропонуючи слухачам замислитися над тим, скількох людей ми підбадьорили своєю надією, скільки любові розділили з ближніми, тощо. Адже не існує таких місць, які би були закритими для християнського свідчення.

«Ця притча спонукає нас не приховувати свою віру й приналежність до Христа, не закопувати слово Євангелія, але орудувати ним у своєму житті, у стосунках, в конкретних ситуаціях, як силою, що спонукає замислитися, очищує нас та оновлює, – вів далі Святіший Отець. – Так само й прощення, яке Господь подає нам у Святій Тайні Примирення: не тримаймо його замкненим у собі, але дозвольмо, щоб воно виривалося на поверхню своєю силою, здатною повалити мури, які почав зводити наш егоїзм, спонукаючи нас зробити перший крок у перерваних стосунках, відновити діалог там, де відсутнє спілкування».

Заохотивши слухачів прочитати цей уривок з Євангелії, коли вони повернуться додому, Папа наприкінці звернув увагу й на те, що Господь Бог не дає всім однакові речі, але, знаючи кожного особисто, дає те, що є найвідповіднішим для нього. «Бог довіряє нам. Бог надіється на нас! І це однаково стосується кожногоз нас. Не розчаруймо Його! Не піддаваймося обманові страху, але віддаваймо довір’я за довір’я», – закликав Святіший Отець.