Папи миру. Спадщина святих Івана ХХІІІ й Івана Павла ІІ та Папа Франциск (8)

Немовби духовним заповітом святого Івана ХХІІІ стала його енцикліка «Мир на землі», яка побачила світ 11 квітня 1963 року, кілька місяців перед його відходом до вічності. Її підписання відбулося 9 квітня під час прилюдної церемонії перед об’єктивами фотографів і телекамер, руйнуючи столітні протоколи, але це спричинилося до її швидкого поширення і нечуваного раніше сприйняття світовою пресою.

Енцикліки на тему миру писали й інші Римські Архиєреї. Згадаємо Pacem, Dei Munus Pulcherrium Папи Венедикта XV, яка побачила світ 23 травня 1920 року й була присвячена трагічним наслідкам першої світової війни. Але ще жодна енцикліка, як, зрештою, і жоден інший папський документ, не спричинила такого резонансу в ЗМІ і не мала такого впливу на громадську думку у світі, як Pacem in Terris Івана ХХІІІ.

Журналісти всього світу, зокрема, від США, Франції, Німеччини, Англії, Іспанії та Японії до Югославії, Польщі та Радянського Союзу, присвятили багато місця у пресі аналізові цього документу, особливо підкреслюючи два елементи: універсальне поширення її богословського-душпастирської думки, тобто, що вона не була звернена виключно до католиків, та її вагу в політично-міжнародній сфері, наголошуючи на необхідності реформування та зміцнення ООН.

«Добрий Папа» звертався до «всіх людей доброї волі», що раніше було нечуваним виразом, до віруючих і невіруючих, у переконанні в тому, що Церква повинна дивитися на світ у цілості, без кордонів і блоків, не стаючи ні на бік Заходу, ні Сходу. «Нехай всі народи, політичні спільноти, шукають діалогу та переговорів», – закликав Іван ХХІІІ, наголошуючи на тому, що слід шукати те, що нас єднає.

Це пророче бачення, мабуть, можна належно оцінити лише сьогодні, п’ятдесят років після появи енцикліки про мир між народами, будувати який Папа Ронкаллі закликав у істині, справедливості, любові та свободі, промовляючи до ієрархії та вірних в усьому світі, як також «до всіх людей доброї волі». Цей документ запропонував такий спосіб мислення та політичного спрямування, який спонукав Церкву та вірних заангажуватися у соціальні питання, зі здатністю запропонувати насправді універсальні та всеохоплюючі підходи.

У світі, опанованому Холодною війною, розділеному між капіталізмом і соціалізмом, Папа підніс свій голос, щоб пригадати про фундаментальну цінність миру, вказуючи на необхідність шукати те, що об’єднує, пропонуючи людське співжиття, яке би ґрунтувалося на духовній та моральній спільності, на шуканні спільного добра, на владі, як здатності розумно керувати, на взаєминах між політичними спільнотами, на роззброєнні та на політичному заанґажуванні вірних. А все це, опираючись на центральне місце людини та її цілісному розвиткові, адже, як пише Іван ХХІІІ, кожна людська істота є «особою, тобто природою, обдарованою розумом і свобідною волею», а тому «носієм прав та обов’язків», які є загальними, непорушними й неподільними.

Папа писав про мир на землі, як про «глибоке прагнення всіх людей усіх часів». Однак, читаємо далі, «різкий контраст з подивугідним порядком всесвіту не перестає вносити непорядок, який панує серед людських істот та між народами, так немовби їхні стосунки не можуть бути врегульовані нічим іншим, як силою». Серед «знаків часу» Іван ХХІІІ перераховував суспільно-економічний підйом робітничого класу, участь жінок у громадському житті, той факт, що відходять у минуле поняття домінуючих і підпорядкованих народів, але всі народи створили чи творять незалежні політичні спільноти. І все по потребує основ для співжиття. Як шлях до миру Папа вказує на необхідність будування чесного суспільного порядку. Адже мир – це не лише відсутність війни. Він включає пошану особистих прав, економічних і робітничих, політичних, права на міграцію. Він вимагає також дбання про спільне добро, як «рацію існування громадської влади», захисту менших та справедливого доступу до фундаментальних ресурсів та незамінних і достатніх засобів, необхідних для гідного рівня життя.

В тогочасному контексті світу, поділеного на «блоки», ключової цінності набрали теми припинення гонки озброєнь, як також поступове роззброєння. Іван ХХІІІ наголошує на ірраціональності зростання спіралі озброєнь, мотивованої «рівновагою терору», й стверджує необхідність та можливість інтегрованого роззброєння, зазначаючи, що цього вимагає розум, справедливість та людяність.
________________________
За матеріалами: Fabrizio Nina, Gasparroni Fausto, “I papi della pace. L'eredità dei santi Roncalli e Wojtyla per papa Francesco”, Rizzioli 2014.