Папа Франциск: християнська віра повинна бути дієвою у милосердній любові

У вівторок, 14 жовтня 2014 року, наприкінці проповіді під час Святої Меси у каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти» Папа Франциск закликав присутніх застановитись та відповісти на запитання про те, яким є наше християнське життя: чи наше християнське життя є косметичним, лише на зовні, чи воно позначене вірою, дієвою у милосердній любові? Вселенський Архиєрей наголосив, що віра – це не лише проказування «Символу Віри»; справжня віра вимагає від християнина позбутися жадібності та захланності, щоб навчитися давати іншим, зокрема бідним і потребуючим. Як зазначив Єпископ Риму, не потрібно, щоб віра була лише зовнішньою, покритою лицемірством, адже такою вона нікому не потрібна, віра потребує серця, здатного до безкорисливої любові.

На ці роздуми Папу Франциска натхнув євангельський уривок, в якому розповідається про одного фарисея, що обурився поведінкою Учителя, Який не здійснив тогочасного обряду обмивання перед їдою. Папа наголосив, що Ісус засуджує цю косметичну духовність, засуджує старання видаватися добрими та хорошими, коли в всередині особи є зовсім інше; Спаситель засуджує осіб добрих манер але поганих звичок, зокрема, коли ті погані вчинки робляться тайкома. Таких людей Ісус називав «побіленими гробами», що зверху одні, а всередині повні гнилизни. Спаситель закликає: «Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте» (Лк. 11, 41).

Далі Вселенський Архиєрей пригадав, що у біблійній традиції, як у Старому, так і в Новому Завітах, милостиня завжди була мірилом справедливості. В уривку із послання до Галатів святий Павло також зазначає, що самим законом людина не спасається. Те, що потрібно – це віра, але така віра, яка є дієвою у любові. «Всі ми віримо в Отця, і Сина, і Святого Духа, у вічність… Усі віримо! Але це є віра нерухома, недієва… Те, що важливе для Ісуса Христа, – це дієвість, яка походить із віри, або краще віра, яка стає дієвою у любові, тобто, повертається до милостині», – наголосив Єпископ Риму, підкреслюючи, що тут йде мова про милостиню у ширшому значені того слова, яка вимагає відірватись від диктатури багатства та ідолопоклонства грошу, від жадібності та захланності, що віддаляють від Ісуса Христа.

Наприкінці проповіді Папа вказав на те, що Ісус Христос подає нам дві поради. По-перше, коли робимо щось добре, то не треба трубіти про це на весь світ; і по-друге, не давати лише із свого надлишку, але брати приклад із тієї убогої вдови, що зробила мізерну пожертву, але це був увесь її прожиток, вона віддала усе, що мала.