Говорячи про благо розлучених осіб, не слід забувати про добро їхніх дітей. Архиєпископ Мечислав Мокшицький

Слово Архиєпископа Львівського Мечислава Мокщицького, Голови Конференції Римо-Католицьких Єпископів України, виголошене на Синоді Єпископів про сім’ю:

Україна – нація з православною більшістю, що налічує близько 45 мільйонів мешканців, чия культура та духовність глибоко позначені тим типом віри.

Єпископи Єпископської Конференції Латинського Обряду однодушно висловлюються за нерозривність шлюбу, що має довгу традицію вкорінену у Святому Письмі, яка завжди передавалася і захищалася на всіх екуменічних Церковних соборах і який постійно відстоювали Римські папи, що було обґрунтовано богослов’ям, а особливо останні папи: Святий Йоан Павло ІІ і Бенедикт XVI.

Для вірних Католицької Церкви в Україні не створює проблеми той факт, що Православна Церква уділяє церковне розлучення, або те, що вона дозволяє приймати повторний шлюб. Подібно, жодною проблемою не являється питання безшлюбності наших священиків; в таких питаннях немає сумнівів чи дискусій.

Ми бачимо сучасний світ – особливо у сімейній сфері, у відносинах між чоловіком та жінкою, між батьками та дітьми – який здається втрачений. Ми все більше спостерігаємо за розпадом християнських та моральних цінностей; здається, що світ хоче жити без Бога, він відкинув Декалог, є байдужим до Божественного Закону, так, наче не існує жодних духовних цінностей. Церква все ж, прагне євангелізувати, пропонує цінності, що гарантують лад та зростання особистостей та суспільства. Церква не бажає і не може змінити Закон Бога і Традицію на яких Вона покоїться протягом віків, тому як і раніше пропонує надприродний лад на відміну від деформуючих теорій сучасного світу. Вона виконує своє завдання захищаючи цінності, виконує свій обов’язок зцілення світу та негативних явищ, що виникають, але не відповідають Євангелію, людським моральним та духовним цінностям.

Право на укладення повторних подружніх зв’язків, як це буває в Православній Церкві, не вирішить проблеми особистостей, сімей, суспільства, але ще більше погіршить ситуацію. Такі рішення можуть задовольнити проблему в короткій перспективі, але вони не вирішать проблеми, бо це не є позитивний досвід для формування людини в любові, вірності та подружній чесності. Ці фактори вимагають і закладають релігійну, християнську та духовну освіту, про яку ми повинні подумати, і для цього ми повинні знайти нові шляхи та нові форми.

Окрім того, можливість укладення повторних шлюбів, навіть якщо й на якийсь час можливо і вирішує проблему одного чи іншого з членів подружжя, все ж залишає відкритим важке становище дітей народжених у попередніх шлюбах: загалом про них не говориться, ніхто навіть не усвідомлює величезні травми та драми, що вони переживають, і які будуть відображатися усе їхнє майбутнє життя. Впродовж всього свого життя, вони будучи травмованими, житимуть з почуттям зради та самотності. Чи зможуть вони мати інших батьків та матерів? Необхідно серйозно поставитися і сприйняти до уваги благо дітей, бо в майбутньому вони укладатимуть шлюби і створять нові сім’ї. Шлюб, одного разу укладений, повинен за будь-яку ціну оберігатися та бути захищеним: ціною зречення, чистоти, вірності, самозречення ради блага Церкви, суспільства та людства.

Я також хочу представити коротко питання, пов’язане з Таїнством Шлюбу, яке часто зустрічається в нашій Церкві в Україні (але думаю, ця проблема стосується багатьох інших країн, де більшість вірних становлять православні). Часто трапляються випадки, коли при укладенні Таїнства Шлюбу, вірні Православної Церкви, або ж охрещені в Ній, бажають перейти до Католицької Церкви латинського обряду. Відповідно до права, такий вірний після визнання Символу Віри, автоматично включається у спільноту Католицької Церкви Східного Обряду (у випадку України – в Греко-Католицьку Церкву).

Це викликає часті юридичні ускладнення, стосовно засвідчення нашими священиками Таїнства Шлюбу. Або ж, кожного разу при такому переході, виникає необхідність отримання потрібних дозволів від Конгрегацїі Східних Церков. Такі ситуації часто викликають непорозумінні, а іноді і конфлікти між вірними, котрі свідомо вибирають і хочуть належати до латинського обряду. Це також породжує питання про свободу совісті та свободу вибору. Тому ми звертаємося до Святішого Отця з проханням позитивно вирішити питання, що було представлене у Ватикані п’ять років тому, про надання відповідного розпорядження, для того щоб дієцезійні єпископи могли приймати вірних безпосередньо до Католицької Церкви латинського обряду, не здійснюючи інші формальності.

За матеріалами прес-служби Львівської архидієцезії латинського обряду