Папа Франциск: Приймати спасіння по-Божому, а не шукати по-своєму
Господь Бог бажає спасти людство, але проблема полягає у тому, що людина часто хоче
сама встановлювати правила спасіння. Над цим парадоксом, який часто зустрічаємо на
сторінках Святого Письма й кульмінацією якого є події земного життя Ісуса Христа,
призадумався Папа Франциск під час проповіді, виголошеної у каплиці ватиканської резиденції
«Дім святої Марти» у п’ятницю, 3 жовтня 2014 року. Коментуючи євангельський уривок,
в якому Спаситель висловлює жаль з приводу впертості своїх земляків та неприйняття
у містах, які були свідками Його чудес, Святіший Отець зазначив, що в цих словах підсумована
«вся історія спасіння». Подібно, як народ відкидав та убивав пророків, тому «що вони
виявлялися незручними», те саме вчинили з Ісусом.
У цьому, за словами проповідника,
й полягає трагедія «спротиву перед спасінням», породженого провідниками народу. Саме
вони ставали на заваді того спасіння, яке хоче здійснити Господь Бог, і цим пояснюються
різкі слова Ісуса на адресу тогочасного керівного класу, адже вони Його провокували,
наставляли пастки, «опираючись спасінню».
Чому так сталося? Тому що книжники
й первосвященики, як пояснив Папа, хотіли здобути спасіння «по-своєму», чим відрізнялися
від віруючого люду, що розумів і приймав спасіння, принесене Христом. Провідники народу
вбачали спасіння у детальному виконанні 613 приписів, які, за словами проповідника,
були плодом «їхньої інтелектуальної та богословської гарячки»: «Вони не вірять ні
в милосердя, ні в прощення, а лише в жертву. Потрібно, натомість милосердя, а не жертви.
Вони вірять в те, що як слід впорядковане, зрозуміле. І саме в цьому й полягає трагедія
опору спасінню».
Як зауважив Наступник святого Петра, також кожен з нас переживає
цю драму, а тому слід запитати себе: «Яким чином хочу бути спасенним? По-моєму? Дотримуючись
духовності, яка є приємною, приносить користь, але є нерухомою, все пояснює і не допускає
ризику? Чи згідно з Божим способом, тобто, ідучи за Ісусом, Який завжди не перестає
дивувати, завжди відкриває двері таємниці Всемогутності Бога, якою є милосердя і прощення».