Церква без границь – матір усіх. Послання Папи Франциска з нагоди Дня мігранта
і біженця 2015
«На глобалізацію явища міграції слід відповісти глобалізацією милосердної любові»,
– це один із закликів, які знаходимо в посланні Папи Франциска з нагоди чергового
Всесвітнього Дня мігранта і біженця, який Католицька Церква відзначатиме у неділю,
18 січня 2015 року. Його тема: «Церква без границь – матір усіх». Представлення документу
відбулося у вівторок, 23 вересня 2014 р., у Ватиканському прес-центрі.
Наступник
святого Петра розпочинає своє послання із ствердження, що Церква розкриває свої обійми,
щоб обійняти всіх, а особливо мігрантів і біженців, які «намагаються залишити в минулому
важкі умови життя та будь-якого роду небезпеки». Він наголошує, що Церква покликана
поширювати у світі «культуру гостинності та солідарності», згідно з якою «нікого не
можна вважати некорисним, непотрібним чи призначеним на те, щоб бути викинутим». З
цього й випливає заклик відповісти на глобалізацію міграції «глобалізацією милосердя
і співпраці, щоб, таким чином, вчинити гуманнішими умови, в яких перебувають мігранти».
З
особливим відкиненням Папа викриває «ганебне й злочинне» явище торгівлі людьми, як
також «всі форми насильства, визискування та примушення до рабства». Ці явища вимагають
«рішучої та ефективнішої» боротьби, яка повинна черпати підтримку з «вселенської мережі
співпраці, що ґрунтується на захисті гідності й центрального місця кожної людської
особи». У цьому контексті Глава Католицької Церкви закликає до поглиблення відповідної
співпраці між державами й міжнародними організаціями.
Одночасно, Святіший Отець
вказує на необхідність «посилити зусилля», спрямовані на те, щоб створити такі умови,
які б зменшили причини, «що спонукають цілі народи залишати свої рідні землі з причини
війн чи голоду».
Папа визнає, що мігрантські потоки нерідко «викликають недовіру
та неприязнь, також і в церковних спільнотах», ще перед тим, як пізнаються життєві
історії заторкнутих осіб. Але «підозри й пересуди суперечать біблійній заповіді з
пошаною та солідарністю приймати потребуючого чужоземця». Сам Ісус, як читаємо у посланні,
ототожнив Себе із чужинцями й вимагає від нас «доторкатися людської нужди й впроваджувати
в життя заповідь любові».
«Сміливість віри, надії і любові, – підкреслює Наступник
святого Петра, – дозволяє зменшувати відстані, які відділяють нас від людських трагедій».
Ісус очікує також того, щоб Його розпізнавали у мігрантах, біженцях й переселенцях,
«і також закликає нас ділитися ресурсами, іноді навіть відмовитися від чогось із нашого
набутого добробуту».
Багатокультурний характер наших суспільств «заохочує Церкву
брати на себе нові зобов’язання солідарності, спільності та євангелізації», – підсумовує
Папа, наголошуючи, що просто терпимості не вистачить, Церква покликана «долати границі
й сприяти переходові від наставлення захисту й страху» до наставлення, в основі якого
«лежить культура зустрічі».