Щастя богопосвяченої особи можливе лише у Господі. Молитва Папи Франциска із
духовенством та чернецтвом Албанії
Другою післяобідньою подією Апостольського візиту Папи Франциска до столиці Албанії
міста Тірани, який він здійснив у неділю, 21 вересня 2014 р., була вечірня в катедральному
соборі святого Павла, на яку зібралися священики, богопосвячені особи, семінаристи
й представники мирянських рухів. Зворушений до сліз свідченнями священика та монахині,
які пережили комуністичні переслідування, Святіший Отець відклав набік приготовану
проповідь і вирішив поділитися кількома думками, які в цьому контексті зродилися у
його серці.
«Я приготував кілька слів для вас, щоб тепер сказати, але я їх
віддам архиєпископові, а він вам передасть... Тепер я відчуваю спонуку сказати вам
щось іншого», – розпочав своє звернення Папа, процитувавши прочитані під час богослуження
слова святого Павла з ІІ Послання до Коринтян: «Благословен Бог і Отець Господа нашого
Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всім нашім
горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих
нас утішає».
«Протягом двох останніх місяців, – розповів Святіший Отець, –
я готувався до цього візиту, перечитуючи історію переслідувань в Албанії. І це для
мене стало несподіванкою: я не знав, що ваш народ так багато вистраждав». Папа також
звернув увагу на те, що фотографії мучеників, розвішані на шляху з аеропорту до міста,
є свідченням того, що «народ зберігає пам’ять про своїх мучеників», а на початку відправи
він мав нагоду особисто «доторкнутися» двох свідчень.
За словами Наступника
святого Петра, у нас може зродитися запитання до цих свідків: «Як вам вдалося пережити
такі великі страждання?». Їхньою ж відповіддю стануть слова зі Святого Письма, які
прозвучали вище: «Бог є милосердним Отцем і Богом всілякого утішення. Це Він нас утішив!».
«Вони багато вистраждали. Вони страждали фізично, психічно, але також переживали тривогу
непевності: будуть розстріляними, чи ні... Але Господь їх утішав...», – вів далі Святіший
Отець, пригадавши уривок з Діянь Апостолів, коли святий Петро був закутий у кайданах,
а вся Церква молилася за нього. Подібно, за його словами, діялося із сучасними мучениками
й ісповідниками, яких Господь утішав, адже багато людей молилися за них.
«Саме
в цьому, – сказав Папа, – й проявляється таїнство Церкви: коли Церква просить в Господа
утішення для Його люду, а Господь утішає смиренно, навіть і приховано. Втішає у глибині
серця, втішає кріпостю. Я впевнений, що вони не хваляться тим, що пережили, тому що
знають, що це Господь провадив їх вперед. Але вони, – звернувся Святіший Отець до
осіб, посвячених Богові, – кажуть нам одну річ. Вони пригадують, що для нас, яких
Господь покликав зблизька наслідувати Його, єдине утішення приходить від Нього. І
біда нам, якщо шукатимемо іншого втішення!». Папа особливо наголосив на тому, що коли
посвячена Богові особа шукатиме розради поза Господом, то не буде щасливою та й сама
не зможе нікого втішити, оскільки її «серце не було відкритим на Господнє утішення».