Свідчення повинно бути радісним. Зустріч Папи Франциска з корейським чернецтвом
Не затримувати для себе цінний дар, яким є богопосвячене життя, але ділитися ним,
несучи Христа у кожну закутину своєї батьківщини закликав Папа Франциск корейське
чернецтво. Зустріч відбулася у суботу, 16 серпня 2014 р., в харитативному комплексі
в Коттоне. На початку він зазначив, що хоч молитва і є тим, що за будь-яких умов не
можна занедбувати, «але сьогодні молитимемось індивідуально», – сказав він, пояснивши,
що задля погодних умов мусить швидше відлетіти до Сеулу, а тому замість вечірні запросив
присутніх проказати разом з ним молитву до Богородиці, після чого виголосив приготовану
промову.
«Велика різноманітність харизм та форм апостольської діяльності, представлена
вами, чудесним способом збагачує життя Церкви в Кореї і поза нею», – зазначив Святіший
Отець, склавши подяку усім присутнім, та всім, кого вони представляли.
Коментуючи
слова псалма із вечірні: «Тіло моє і моє серце знемагають; Бог – скеля мого серця
і повіки моя частка», якими псалмоспівець «виражає радісне уповання на Бога», Наступник
святого Петра зауважив, що вони «спонукають нас замислитися над нашим життям». «Знаємо,
– сказав він, звертаючись до богопосвячених осіб, – що навіть якщо радість і не виражається
однаково у всіх хвилинах життя, особливо, під час великих труднощів, вона завжди залишається
принаймні як промінчик світла, що випливає із особистої впевненості у тому, що хтось
нас безмежно любить. Непохитна впевненість у тому, що Бог вас любить, є центром вашого
покликання: бути для інших наочним знаком присутності Божого Царства, передсмаком
вічної небесної радості».
Папа наголосив, що лише тоді зможемо «привернути
чоловіків та жінок до Христа», якщо «наше свідчення буде радісним». А згадана радість
– це дар, «який живиться життям молитви, призадумою над Божим словом, відправою Святих
Тайн та життям у спільноті». «Коли цього забракне, – додав він, – виходять на яв слабкості
й труднощі, які можуть притемнити ту радість, яку ми так близько пізнали на початку
нашого шляху».
Святіший Отець зазначив, що все, чим богопосвячені особи є і
все, що вони роблять, повинно формуватися «досвідом Божого милосердя, підкріпленим
молитвою та спільнотою». Далі він присвятив кілька слів обітам, які є основою монашого
життя: «Ваша чистота, убогість та послух стануть радісним свідчення Божої любові настільки,
наскільки ви міцно стоятимете на скелі Божого милосердя. Воно є скелею. Це особливим
чином здійснюється в тому, що стосується чернечого послуху. Зрілий та великодушний
послух вимагає того, щоб через молитву єднатися з Христом, Який, взявши на себе форму
служіння, навчився слухняності через страждання. І немає іншого шляху: Бог бажає наших
сердець у повноті».
«Живий досвід турботливого Божого милосердя, – вів далі
Папа, – підтримує також прагнення осягнути оту досконалу любов, яка випливає із чистоти
серця. Чистота виражає ваше виключне дарування себе любові Бога, Який є скелею наших
сердець». Святіший Отець зауважив, що добре відомо, скільки старань це вимагає, що
спокуси з цієї сфери «вимагають смиренного ввірення себе Богові, чуйності та витривалості»,
а також «відкритості серця перед мудрим співбратом чи співсестрою».
А євангельска
рада убогості, за словами Наступника святого Петра, «дає змогу розпізнати Боже милосердя
не лише, як джерело сили, але також – як скарб», адже, хоч це і звучить суперечливо,
«бути убогими означає віднайти скарб». Папа закликав богопосвячених осіб уникати всього
того, що може внести розпорошення у їхні душі або викликати збентеження чи згіршення
ближніх, адже лицемірство «ранить душі вірних та завдає шкоди Церкві».
«Дорогі
браття й сестри, – підсумував Святіший Отець, – з великим смиренням робіть все, що
можете, аби показати, що богопосвячене життя є цінним даром для Церкви і для світу.
Не затримуйте його лише для себе, але діліться ним, несучи Христа у кожну закутину
цієї дорогої серцю країни».