Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (24)

Пропонуємо черговий розділ книжки «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в якій вміщено конференції про християнське виховання, які кардинал Хорхе Маріо Берґольйо – теперішній Папа Франциск – виголосив у столиці Аргентини 1999 року.

Архиєпископ-митрополит Буенос-Айреса запрошує християнських вихователів та батьків замислитись над надією, наголошуючи на тому, що вони повинні бути носіями цієї богословської чесноти, яка разом з вірою та надією становить основний зміст християнського життя.

Надія, над якою пропонує замислитись кардинал Берґольйо, не є, так би мовити, «полегшеною», позбавленою життєвих коренів, відділеною від драми людського існування. Надія повинна супроводжувати все наше життя, починаючи з тих проблем, які нас хвилюють чи засмучують і які є частиною наших щоденних змагань, наших виховних обов’язків, співжиття з іншими та власного внутрішнього світу. Просімо у Господа, щоб наповнив наше серце надією, яка дозволяє ясно побачити виклики, які з’являються перед нами тоді, коли беремо на себе відповідальність за християнське виховання молодих поколінь, надією, яка дозволяє з більшою інтенсивністю жити всіма вимірами нашого існування. Просімо живої надії, яка сповнює змістом та значенням наші зобов’язання й ініціативи, зокрема ті, які нам приносять найбільше труднощів та здаються майже хрестами. Адже саме надія є сутністю виховного зусилля чи то на рівні сім’ї, чи на церковному та освітньому рівнях. Адже не мало би сенсу, посвячувати всі свої сили справі, результатів якої не побачимо негайно, якщо б усі зусилля не були нанизані на невидиму, але міцну й надійну нитку надії.

Пропонувати знання, навчати цінностей, розбуджувати спроможності, ділитись своєю вірою – це завдання, які можуть мати тільки одну спонуку: впевненість у тому, що зерно проросте і у свій час, та на власний спосіб, принесе плоди.

Виховувати – це робити ставку і робити внесок як у теперішнє, так і у майбутнє. А майбутнім керує надія.