Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (20)

У книжці «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в яку входить цикл конференцій про християнське виховання, які кардинал Хорхе Маріо Берґольйо (теперішній Папа Франциск) провів у столиці Аргентини ще 1999 року, архиєпископ Буенос-Айреса, розглядаючи небезпеки, які можуть з’явитись перед вказує християнським вихователям та вчителям, вказує на спокусу соромитись віри, перестати просити її у Господа, не ставати навколішки перед Богом, покірно благаючи Його милосердя й світла, забувати про нашу невід’ємну єдність з Христовою Церквою.

Так, мусимо просити в Бога віри, що більше, ми повинні бути справжніми «настирливими прохачами» у Бога та його святих. Неправильною є думка, що молитва прохання є менш цінною від інших. Якщо не навчимось просити у Бога віри, то нам бракуватиме Божого світла, наша побожність буде сухою і вдаваною. З цього випливає небезпека інтерпретувати віру лозунгами культурних ідеологій, не тільки применшуючи її, але й відкладаючи на другий план, приховуючи. І вже більше не віримо, що віра може «перенести гори», признаючи, що вона є неефективною. А святий Іван Богослов у своєму першому посланні напоумляє, що будемо сильні у вірі тоді, коли слово Боже у нас перебуває, яким перемагаємо лукавого (пор. І Ів 2, 14).

Автор підкреслює потребу постійно пам’ятати про невід’ємну єдність з Христовою Церквою, відчувати свою приналежність до містичного Христового Тіла – святої Матері Церкви, Христової Обручниці.

Він також наголошує, що не вистачить тільки навчати істин віри, шлях євангелізації мусить бути супроводжений любов’ю та свідченням. Найкраща програма євангелізації чи катехизації не буде насправді дійовою, якщо не буде вписана у шлях Христової Церкви.
Щоб передати дітям та учням правдиву і живу віру мусимо пригадувати також і те, як представляє Бога католицька Церква. Не йдеться про те, що цей образ зовсім відсутній, але в теперішні часи, коли поряд з нами привабливі інтерпретації Святого Письма та пояснення віри різними євангелистськими Церквами чи новітніми релігійними угрупуваннями, що мають свій власний погляд і вчення, які не відповідають католицькій доктрині, важливо наголосити на цій темі.

Господь Бог – це Отець, який супроводжує наш духовний зріст, це щоденний Хліб, який живить нашу душу, Він милосердиться, коли Його діти грішать, піддаючись підступам лукавого. Господь Бог – це батько, який не дає Своїм дітям усе те, що вони просять, але воно могло би бути шкідливим, але завжди їх приголублює.

Ми отримали спасіння не тільки смертю та воскресінням Господа нашого Ісуса Христа, підкреслив кардинал Хорхе Маріо Берґольйо, але й усім життям воплоченого Божого Сина, який прийняв людське тіло, народився у Вифлеємі, постив і проповідував, лікував і зцілював, помер і воскрес. Христові чуда, Його поради та слова є спасенними. Ісус навчив нас, що служити Божому людові означає супроводжувати його день за днем, звіщаючи спасіння, а не вдивляючись у неосяжні вершини, до яких навіть не можемо наблизитись.