Очищувальне страждання завжди супроводжується надією. Папа Франциск до в’язнів
Як відомо, протягом липня у Ватикані скасовано загальні аудієнції з Папою Франциском,
наступна запланована аж на 6 серпня. Протягом цього періоду, за окремими винятками,
Святіший Отець також не проводить жодних інших офіційних зустрічей, крім щонедільного
проказування разом з паломниками Богородичної молитви «Ангел Господній».
Перед
початком цього своєрідного періоду літнього відпочинку, який Наступник святого Петра
проводить у Ватикані, не полишаючи щоденних занять, пов’язаних із проводом Вселенської
Церкви, у суботу, 5 липня 2014 р., він здійснив пастирські відвідини центральноіталійського
регіону Молізе. Серед різних події насиченої програми була зустріч з в’язнями в окружній
тюрмі містечка Ізернія, куди Папа прибув після зустрічі з молоддю, яка відбувалася
у санктуарії Страждальної Богородиці в Кастельпетрозо.
Після привітального
слова директора пенітенціарної установи Барбари Ленціні, до Святого Отця звернувся
представник в’язнів. «Ваш візит, – сказав він, – має для нас особливий відтінок, оскільки
Ви захотіли зустрітися з грішниками, тому ми припадаємо до Ваших стіп, просячи прощення.
Ми, без сумніву, помилилися, але прагнемо підвестися, а Ваш візит наповнює наші серця
радістю, а насамперед, надією. А крізь це море надії Ви повинні попровадити нас могутністю
прощення».
«Дякую вам за вашу гостинність. Дякую вам за свідчення надії», –
відповів на це Папа, додаючи, що саме в цьому й полягає виклик ресоціалізації, що
вимагає певного шляху, «як зовнішнього, у в’язниці чи суспільстві, так і внутрішнього
– у серці та сумлінні». Адже помилятися притаманне кожному, і всі потребують прощення
та здійснення шляху надолуження.
Святіший Отець наголосив, що важливо «не стояти
на місці», а кожного дня робити з Божою допомогою принаймні крок, пам’ятаючи, що «Бог
є Батьком, милосердям і завжди нас любить», і коли ми Його шукаємо, Він «нас приймає
та прощає», Він «ніколи не втомлюється прощати».
Папа зауважив, що шлях розкаяння
проходить через страждання, як зовнішнє, так і внутрішнє, коли сумління почувається
забрудженим і вимагає змін. Однак, за його словами, «страждання, яке очищає, вогонь,
яким очищається золото, є стражданням, супроводжуваним надією». Адже Бог, коли прощає,
то не каже: «Я тобі пробачив, а тепер сам собі давай раду». Ні, «Він бере нас за руку
й допомагає прямувати вперед на шляху ресоціалізації».