Ангажуючись у справу єдності між християнами, виконуємо Божу волю. Папа Франциск прийняв Католикоса Арама І Вірменської Апостольської Церкви

Нехай же Святий Дух надихає наш шлях до єдності та навчить нас, як підтримувати зв’язки братерства, якими ми вже поєднані єдиним Хрищенням. Таке побажання висловив Папа Франциск, приймаючи у четвер, 5 червня 2014 р., кілька днів перед П’ятидесятницею, Килікійського Католикоса Вірменської Апостольської Церкви Арама І. Зустрічі розпочалася приватною розмовою, після чого в Климентинському залі Апостольського палацу відбулося представлення супроводу католикоса, прозвучали промови й відбувся обмін подарунками. А завершилася зустріч молитвою в каплиці Redemptoris Mater.

Пригадавши про те, що місяць тому Ватикан відвідував Ечміадзинськй Католикос Карекін ІІ, Святіший Отець склав подяку Господу Богу за братні взаємини з ВАЦ та за їх безперервний розвиток. Відзначивши особисті старання католикоса Арама в справі пошуку єдності між християнами, Папа сказав: «Мені здається слушним підкреслити, що на цьому шляху до повної єдності ми поділяємо ті самі надії й однакове відповідальне заангажування, усвідомлюючи, що таким чином виконуємо волю Господа Ісуса Христа».

«Ваша Святість представляє частину християнського світу, глибоко позначену історією випробувань і страждань, відважно прийнятих з любові до Бога, – вів далі Наступник святого Петра. – Вірменська Апостольська Церква була змушена стати народом-скитальцем, по-особливому досвідчивши своє перебування на шляху до Божого Царства. Історія еміграції, переслідування та мучеництва численних вірних залишила глибокі рани в серцях усіх вірменів. Ми зобов’язані розгледіти їх та вшанувати, як рани Христового тіла. І саме тому вони є непохитною причиною надії та довіри до провидіннного милосердя Небесного Отця».

За словами Папи, саме довіри і надії сьогодні нам дуже потребно. Їх потребують християни Близького Сходу, але також і всі християни, що змушені долати пустелі байдужості та забуття про Бога. Тож закликавши призивати Святого Духа, Подателя життя, він побажав: «Нехай же Він, Утішитель, надихає наш шлях до єдності».