Зцілитись від корупції (3)

Сьогодні часто говориться про корупцію, насамперед у тому, що стосується політичної діяльності. Її викривається у різних суспільних середовищах. Ієрархи часто говорять про «моральну кризу», яка пронизує багато інституцій. Врешті, загальна реакція перед обличчям певних фактів, які вказують на корупцію, настільки зросла, особливо через почуття безсилля в пошуках шляхів її подолання, що це викликає масові протести. Йдеться про час, коли дійсність корупції особливо унаявнюється. Про це ще 2005 року у книзі «Корупція та гріх. Кілька думок на тему корупції» писав Буенос-Айреський архиєпископ кардинал Хорхе Маріо Берґольйо, теперішній Папа Франциск.

Автор наголошує на тому, що будь-які прояви суспільної корупції є нічим іншим, як наслідками зіпсованого (корумпованого) серця. Пригадаємо, що слово корупція походить саме з латинського corrumpere – псувати. Без зіпсованих сердець не було би суспільної корупції. Адже, як навчав Христос: «Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину» (Мк 7, 20-23).

Зіпсоване, корумповане серце. Ось де слід шукати головну причину. Чому серце псується? Чому його уражає корупція? Серце не є остаточною інстанцією людини, замкненою у собі. Взаємини не зупиняються на ньому, серед них і моральні стосунки. Людське серце є настільки серцем, наскільки здатне входити у спілкування з іншим: наскільки здатне до чогось пристати, любити чи заперечувати любов, тобто – ненавидіти. Саме тому Ісус, закликаючи пізнавати своє серце, як джерело наших вчинків, звертає нашу увагу на остаточне спрямування нашого неспокійного серця: «Бо де твій скарб, там і буде твоє серце» (Мт 6,21).

Отож, завдання пізнати серце полягає у тому, щоб пізнати скарб, на який це серце посилається, чи це скарб, який його визволяє та наповнює, чи руйнує та поневолює. І в цьому останньому випадку мова йде про той скарб, який псує, корумпує серце. Таким чином, корупція, особиста чи суспільна, переходить до серця, як її автора та охоронця, а від серця йдеться до скарбу, до якого воно прив’язане.

Варто добре замислитися над цим фактом, щоб краще зрозуміти це явище, і щоб це зрозуміння допомогло нам уникнути того, що корупція перетворилась у загальне поняття, в одне із тих слів, якими послуговується культура, що намагається приглушити силу того єдиного Слова, яким є Слово Боже. Буде корисним заглибитися у внутрішню структуру стану корумпованості, відчувши тягар нечесності та зла, які вона несе в собі, пам’ятаючи про те, що хоч корупція і є станом, тісно пов’язаним із гріхом, вона в дечому від нього відрізняється. Крім того, варто описати спосіб діяння людини із зіпсованим серцем, який є відмінним від особи-грішника. Врешті, познайомимося із деякими формами корупції, з якими Свого часу зустрівся Ісус.

Особлива форма корумпованості може бути притаманною навіть і релігійній особі. Очевидно, що вона може носити в собі зіпсуття, схоже до того, яке притаманне усім смертним, але варто звернути увагу на те, що автор називає «малою корумпованістю», тобто, що така людина може мати «легко зіпсоване» серце, тобто, її чесність стосовно Ісуса Христа є певною мірою «паралізованою». Чи можливо, щоб духовна особа могла стати учасником корумпованого середовища, чи існує можливість часткового або легкого зіпсуття її серця? Ці питання також є частиною аналізу, присвяченого явищу корупції. Все це вимагає вивчення з різних точок зору, пам’ятаючи про те, що слово «корупція» сьогодні стало багатозначним, тому існує небезпека спрямовувати роздуми у якнайвигіднішому для себе руслі.