Evangelii gaudium – з Папою Франциском про нову євангелізацію (19)

У першому розділі Апостольського Напоумлення «Радість Євангелія», Папа Франциск роздумує над необхідністю місійого перетворення Церкви. Підсумовуючи його четверту частину, присвячену місії, яка втілюється у людських обмеженнях, Святіший Отець зазначає, що враховуючи обмеження способів висловлення та обставин, євангелізаційне зобов’язання намагається шукати шляхи для того, «щоб якомога краще передавати істини Євангелія в конкретному контексті, не зрікаючись правди, добра та світла, які можна внести навіть тоді, коли досконалість не є можливою». Адже місійне серце усвідомлює існуючі обмеження і «ніколи не закривається» у собі, пам’ятаючи, що й воно повинно «зростати в розумінні Євангелія та розпізнаванні стежок Святого Духа», а тому не зрікається досяжного добра і не боїться забруднитися вуличним болотом (п. 45).

Остання частина розділу, присвяченого місійному перетворенню Церкви, це роздуми її Глави про неї, як про «Матір з відкритим серцем». Папа наголошує, що Церква, яка виходить назовні, це Церква з відкритими дверима. «Виходити до інших, щоб досягти людські периферії, не означає бігти назустріч світові без спрямування і без сенсу. Дуже часто варто пригальмувати крок, відкласти неспокій, щоб подивитися у вічі та вислухати, відкласти невідкладні завдання, щоб підтримати того, хто залишився на узбіччі» (п. 46).

У цьому контексті Наступник святого Петра говорить про Церкву, як про «завжди відчинений дім Небесного Отця», конкретним виявом чого він називає «повсюди мати відчинені двері храмів». А це для того, щоб кожен, «хто бажає слідувати за натхненням Святого Духа», наближаючись до Бога, «не зустрівся із холодом зачинених дверей». Але не лише про фізичні двері йде мова, існують також й «інші двері, які не слід зачиняти». «Всі, у якийсь спосіб, можуть брати участь у церковному житті, всі можуть бути частиною громади, й ворота Святих Тайн не повинні замикатися з будь-яких причин. Це стосується, насамперед, ситуацій, коли мова йде про те Святе Таїнство, яке є “дверима”, тобто, Святе Хрищення» (п. 47).