Evangelii gaudium – з Папою Франциском про нову євангелізацію (18)

«Величезні і швидкі культурні зміни вимагають, щоб ми звертали постійну увагу на необхідність старатися висловлювати вічні істини у такий спосіб, який дозволятиме зрозуміти їхню постійну новизну», – читаємо у 41-му пункті Апостольського Напоумлення Папи Франциска «Радість Євангелія», перший розділ якого присвячений темі місійного перетворення Церкви. Глава Католицької Церкви зазначає, що «ми ніколи не зможемо зробити з навчання Церкви щось такого, що буде легко зрозумілим та всіма з успіхом прийматиметься». А це тому, що віра має також «аспект хреста», який не є легко прийняти. Але у вірі є такі речі, які можна зрозуміти і оцінити лише розпочавши від цього прийняття, яке є «братом любові». «Тому, потрібно пам’ятати, що будь-яке навчання доктрини повинно відображатися у поведінці євангелізатора, яка відображатиме оте прийняття серця через близькість, любов та свідчення» (п. 42).

«На шляху свого постійного розпізнавання, – пише далі Святіший Отець, – Церква також може визнати власні звичаї, які не є безпосередньо пов’язані із серцем Євангелія, деякі з них можуть бути дуже вкорінені в історії, однак, сьогодні їх вже не інтерпретується так само, як тоді, а їхнє послання, зазвичай, вже не сприймається відповідно. Вони можуть бути прекрасними, але сьогодні вони вже не служать справі передавання Євангелія. Не біймося їх переглядати», – закликає Папа, додаючи: «Схожим чином, існують такі церковні норми і приписи, які в інших епохах могли бути дуже ефективними, але вже не мають такої самої виховної форми».

У цьому контексті, цитуючи святого Тому Аквінського, який у свою чергу посилається на святого Августина, Святіший Отець пригадує, що заповіді, дані Христом та Апостолами не є численними, а законів, встановлених Церквою пізніше, слід дотримуватися помірковано, «щоб не обтяжувати життя вірних». «Ця пересторога, висловлена багато століть тому, досі залишається вражаюче актуальною. Вона повинна стати одним із критеріїв, який потрібно брати до уваги, коли йде мова про реформу Церкви та її проповідування, що дозволить дійсно усіх досягнути» (п. 43).

Далі Папа закликає пастирів та тих, які супроводжують ближніх на шляху віри чи відкриття Бога, пам’ятати про те, згідно з навчанням Катехизму, провина чи відповідальність вчинку можуть бути зменшені, а навіть скасовані, внаслідок незнання, неусвідомлення, примусу, страху, як також – психічних та суспільних факторів. Тому, «не применшуючи цінності євангельського ідеалу, слід милосердно та терпеливо супроводжувати можливі етапи зростання особи». Священикам Святіший Отець пригадує, що «сповідальниця не повинна бути місцем тортури, але Божого милосердя» (п. 44).