2014-03-31 13:18:30

Папа Франциск: Справжній християнин не стоїть на місці, а прямує до Божих обітниць


Не блукати життям, включаючи і духовне, але йти прямо до мети, якою для християнина є Божі обітниці, закликав Папа Франциск, проповідуючи у понеділок, 31 березня 2014 р., під час ранкової Святої Меси в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти».

Коментуючи біблійні читання, Святіший Отець зауважив, що існують християни, які довіряють Божим обітницям та йдуть за ними протягом всього життя. Існують і такі, віра яких – у застої, а ще інші переконані в тому, що йдуть вперед, але насправді лише займаються «екзистенціальним туризмом». У світлі уривка з Книги Ісаї він пояснив, що Бог завжди, перед тим, як щось вимагати, дає обітницю. Його обітниця – це обітниця нового життя, нової радості. Й у цьому – «головна основа чесноти надії: довіритися Божим обітницям», знаючи, що Господь «ніколи не розчарує». А у прямуванні до обітниць – суть християнського життя.

Далі проповідник вказав на те, що деякі християни піддаються «спокусі зупинитися». «Так, вони вірять, що прийде Рай і все буде гаразд, – відзначив він. – І добре, що вони в нього вірять, однак не шукають його! Виконують заповіді, приписи, усе-усе... але стоять на місці. Господь не може зробити з них закваску Свого народу, тому що вони не рухаються». Існують і такі, які «помиляються дорогою». Заблукати притаманне кожному, отож проблема, за словами Святішого Отця, полягає не в тому, що іноді помиляємося, але в тому, щоб «не повертатися назад, коли хтось зауважить, що помилився».

Прикладом людини, яка вірить і йде за своєю вірою, Папа назвав царського урядовця, про якого розповідалося в читанні з Євангелії. Він просив Ісуса зцілити хворого сина, і ні на мить не засумнівався та вирушив в дорогу додому, коли Учитель запевнив його, що оздоровлення відбулося. Протилежністю такому наставленню є люди, «які обманюють себе самих, кудись ідуть, але не дотримуються маршруту». «Це блукаючі християни, які ходять туди-сюди, ніби життя є екзистенціальним туризмом, не маючи мети і не сприймаючи обітниці серйозно», – пояснив проповідник, додаючи, що така людина може обманювати себе, вважати, що вона йде вперед, але насправді лише безпричинно блукати.

Звісно, що наш гріховний стан сприяє тому, «щоб помилятися дорогою», однак «Господь завжди дає благодать повернутися». «Великий Піст – підсумував Святіший Отець, – це прекрасний період, щоб замислитися над тим, чи я справді у дорозі, чи може надто довго стою на місці? Тоді слід навернутися. Може я помилився шляхом? Тоді слід висповідатися та повернутися на добру дорогу. Чи може я є тим життєвим туристом, який ходить по-колу, але ніколи не робить кроку вперед? Чи прошу у Бога благодаті повернутися на вірний шлях, вирушити в дорогу, але – до обітниць?».







All the contents on this site are copyrighted ©.