Evangelii gaudium – з Папою Франциском про нову євангелізацію (14)

Продовжуємо читати Апостольське Напоумлення Папи Франциска «Радість Євангелія», присвячене новій євангелізації. У другій частині першого розділу він роздумує про необхідність «навернення душпастирства», щоб кожна церковна структура ставала «належним каналом євангелізації сучасного світу». Святіший Отець пише, зокрема і про те, що «кожна місцева Церква, частинка Католицької Церкви під проводом свого єпископа, також покликана до місійного навернення». Він додає, що «від тієї хвилини, як мене покликано жити тим, чого вимагаю від інших, я мушу подумати також і про навернення папства».

«Мені, як Єпископові Риму, належиться бути відкритим на поради, спрямовані на здійснення мого служіння так, щоб воно ставало дедалі вірнішим тому значенню, яке Ісус Христос бажав йому дати, як теж актуальним потребам євангелізації», – пише Папа Франциск, пригадуючи, як і його попередник блаженний Іван Павло ІІ прохав, аби йому допомогли віднайти таку форму здійснення служіння першості, щоб вона, нічого не відбираючи від того, що є суттєвим його місії, була відкритою на нову ситуацію. «Ми зробили дуже малий поступ у цьому напрямку», – зауважує теперішній Наступник святого Петра, наголошуючи, що також «папство і центральні структури Вселенської Церкви потребують прислухатися до заклику до душпастирського навернення».

Святіший Отець пригадує, що Другий Ватиканський Собор ствердив, що єпископські конференції, наслідуючи звичай давніх патріарших Церков, можуть принести багатогранний та плідний вклад у те, щоб конкретно здійснювати колегіальність. «Але це побажання ще не здійснилося в усій повноті, тому що достатньо не з’ясовано статус єпископських конференцій, який би їх розглядав, як суб’єкти, наділені конкретними компетенціями, включаючи також деякі автентичні доктринальні повноваження. Надмірна централізація, – підкреслює Папа Франциск, – замість того, щоб допомагати, ускладнює життя Церкви та її місійну динамічність» (п. 32).

Далі Єпископ Риму вказує на те, що «душпастирство у місійному ключі» вимагає відкинути зручний критерій, що виражається словами: «завжди так робилося». «Закликаю всіх, – пише він, – бути сміливими та креативними у здійсненні завдання переосмислення цілей, структур, стилю і методів для євангелізування своїх спільнот. Окреслення цілей без належного спільнотного пошуку засобів для їх досягнення приречене перетворитись на чисте фантазування» (п. 33).