Спасенне значення страждань. 30 років Апостольського листа Івана Павла ІІ «Salvifici Doloris»

«Тепер я радію стражданнями за вас і доповнюю на моїм тілі те, що бракує скорботам Христовим для Його тіла, що ним є Церква», – цими словами з першого Послання святого апостола Павла до Колосян розпочинається Апостольський лист блаженного Папи Івана Павла ІІ «Salvifici Doloris» (Спасенного болю), який блаженний Папа Іван Павло II підписав 30 років тому, 11 лютого 1984 року. У посланні, присвяченому сенсові людських страждань, Папа говорить про спасенне значення болю, заглиблюється у світ людського страждання, шукаючи відповіді на питання про його сенс, вказує на те, що в Ісусовому хресті звершилось не тільки відкуплення через страждання, але була відкуплена й сама людська біль. Блаженний Іван Павло ІІ пише про учасників Христових страждань, цитуючи святого апостола Павла, святих євангелистів, окремо зупиняючись на притчі про милосердного самарянина.

Замислюючись над таємницею страждання, блаженний Іван Павло II розглядає питання, яке ставить перед собою кожна людина: чому існує зло? І відразу ж підкреслює, що будь-яке пояснення цього питання є недостатнім і невідповідним. «Людина у своєму стражданні, - пише Папа, - залишається недоторканою таємницею». Але «Христос дозволяє нам увійти в цю таємницю і розкрити сенс страждань», відповідаючи з Хреста на Голготі. Однак, – як уточнює Іван Павло II, - іноді необхідно чекати «дуже довго, щоб ця відповідь стала помітною… Ісусова відповідь – це, перш усього, виклик. Христос не пояснює в абстрактний спосіб сенс страждань, але, насамперед, говорить: Йди за Мною! Прийди! Своїми стражданнями візьми участь в ділі спасіння світу, що здійснюється Моїми стражданнями, Моїм Хрестом. Поступово, коли людина бере власний хрест, духовно єднаючись з Хрестом Христовим, то перед нею відкривається спасенний сенс страждань ... І тоді людина знаходить у своїх стражданнях внутрішній мир і, навіть, духовну радість».

Блаженний Іван Павло II стверджує, що відповідь знаходиться в любові: «Ісус Христос, хоч і невинний, бере на себе тягар страждань всіх людей», перемагаючи тим самим автора зла, тобто сатану. Хрест Христовий став джерелом, з якого випливають ріки живої води, яку кожен може зачерпнути. Отже, на думку Папи Івана Павла ІІ, «страждати означає бути відкритими для спасенної Божої могутності, яка дається людству у Христі». Джерело радості, – підкреслює Папа, – «долає почуття недоцільності страждань, що іноді глибоко вкорінене в людському терпінні», а це почуття «не тільки внутрішньо виснажує людину, але й може зробити її тягарем для інших. Відкриття спасенного значення страждань у злуці з Христом перетворює це пригноблююче відчуття. Віра в участь у Христових стражданнях дає ту внутрішню впевненість, що її страждаюча людина доповнює в собі те, чого бракує Христовим стражданням». У+ духовному вимірі діла відкуплення, вона служить спасінню ближніх. Страждаюча людина не тільки потрібна для спасіння братів і сестер – вона виконує незамінне служіння.

За словами Папи Івана Павла ІІ, парадокс Євангелія полягає в тому, що «джерела Божественної сили б'ють ключем саме посеред людської слабкості. Хто стає учасником Христових страждань, у своєму терпінні зберігає дуже особливу часточку безмежного скарбу відкуплення світу і цим скарбом може ділитись з іншими. Чим більше людині загрожує гріх, що його у собі несе сучасний світ, тим вимовнішим стає те, що має в собі людське страждання, і тим більше Церква відчуває потребу вдаватись до цінностей людського страждання за спасіння світу.

Закінчуючи Апостольський лист «Salvifici Doloris» (Спасенного болю), блаженний Іван Павло ІІ вказує на подвійний аспект сенсу страждання – надприродний і, воднораз, людський. Він – надприродний, бо вкорінюється у Божому таїнстві спасіння світу, а також – глибоко людський, бо у ньому людина віднаходить саму себе, свою людську природу, гідність і посланництво. Зрештою, добро перемагає, але тільки у вірі у воскресіння людина знаходить «зовсім нове світло, яке допомагає їй прокласти свій шлях через густий морок страждання і зла».

«Ісус Христос, Відкупитель людини, Чоловік болів, Який взяв на Себе фізичні й моральні страждання людей усіх часів, щоб у любові вони могли знайти спасенне значення своїх страждань і справжню відповідь на всі запитання».