Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (2)

Темою наших теперішніх передач у вівторки є книжка «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в яку входить цикл конференцій про християнське виховання, які кардинал Берґольйо (теперішній Папа Франциск) провів у Буенос-Айресі 1999 року. Книжка спільно видана (точніше перевидана) іспанською мовою наприкінці 2013 року одночасно двома видавництвами – видавництвом Отців Кларетіан в Буенос-Айресі (Аргентина) та видавництвом Отців Салезіан в Мадриді (Іспанія), а вперше ці конференції були видані 2006 року в Буенос-Айресі.

Думки кардинала Берґольйо як компас вказують напрямок щоденних завдань християнських вчителів, вихователів батьків, допомагають супроводжувати християнський зріст молодого покоління та його орієнтувати. На думку Папи Франциска в цьому й полягає виховання – супроводжувати життя, приймаючи це завдання як вимогу та виконуючи його із захопленням.

Серед іншого, кардинал Берґольйо вказує, що культура сучасного світу дуже часто страждає духовним сирітством і відчуває потребу зустріти Бога. Він наголошує, що в душі дуже багатьох сучасних дітей та молоді існує психологічна пустка, де вони страждають від емоційного холоду. Дитина, яка прийшла на світ, дуже часто у власній родині не знаходить відповідного доброзичливого, сповненого теплом і любов’ю середовища, бо або мати надто молода, або немає батька, або ж батьки безвідповідальні, або настільки зайняті своїми справами, що хоч і живуть з дитиною, тільки матеріально її утримують, не даючи справжньої любові.

Тому він звертається не тільки до католицьких вчителів та вихователів, але й до рідних батьків дитини, адже всі покликані піклуватись цим духовним сирітством. Перед вихователями-християнами стоять невідкладні виклики, які вимагають перегляду власної віри, зрозуміння теперішньої складної і часто болісної ситуації світу та власної країни, а разом з тим передаючи молодому поколінню не тільки знання, але й пізнання та любов до Ісуса Христа.

Як було сказано минулого разу, за словами кардинала Берґольйо, батьки та вихователі є свідками постмодерних часів, в яких, на його думку, знаходимось у ситуації, своєрідної «корабельної аварії», коли втрачено всі попередні цінності, ще не набуто нових. Однак, це не є приводом до песимізму, навпаки – виклик, змагання і покликання.

Ті, що зазнали аварії, можуть розраховувати тільки на себе самих і на власну історію, що є їхнім найбільшим багатством. Звичайно, існує спокуса відбудувати все, за інерцією вживаючи знаряддя старого корабля, який вже не існує, або пристосуватись, не зважаючи на зміни часу.

Розв’язка полягає у тому, щоб не гальмувати творчої сили нашої історії, нашої пам’яті. Багатством католицьких батьків, вчителів-католиків, вихователів-християн є виховання, яке вони самі отримали як у своїх родинах, так і від тих, що передали їм християнські цінності. Хорхе Маріо Берґольйо наголошує, що «пам’ятати про це – означає перевищити вдячність за все отримане; це означає з любов’ю і відданістю продовжувати цей захоплюючий шлях, щоб ним могло крокувати молоде покоління. Черпаючи з цієї благодатної пам’яті, потрібно з більшою силою звіщати Євангеліє».

Виховна сфера, як постійний пошук мудрості, є відповідним простором для того, щоб наново черпати силу й натхнення з християнських принципів, які освічують та актуалізують місію християнських вихователів.