З Папою Франциском про будування справедливої країни (10)

Далі гортаємо книгу кардинала Хорхе Маріо Берґольйо, теперішнього Папи Франциска «У серці людини. Утопія та зобов’язання», яка побачила світ 2005 року і присвячена темі будування країни, нації, у світлі непростої тогочасної ситуації аргентинського народу. У другій частині цієї книги зібрані думки тогочасного Архиєпископа аргентинської столиці про те, що необхідно відновити суспільні зв’язки та про те, що для цього потрібно. У цьому контексті попередніми разами йшла мова про культуру зустрічі та про її основоположні елементи. Щоб завершити ці роздуми, слушними є також кілька слів про те, яке значення в процесі відновлення суспільних зв’язків мають зрілість та свобода, і яким чином слід розуміти ці поняття у сфері суспільної та політичної призадуми.

Зрілість – це здатність «розсудливим» та «уважним» чином вживати нашу свободу. Для досягнення зрілості, тобто, для того, щоб бути здатним приймати насправді вільні та відповідальні рішення, потрібно віддати свій час і, відповідно, його отримати. Уважна, зріла людина мислить перед тим, як діяти, «їй потрібен час». Тому варто задуматись над тим, як знайти простір для мислення, діалогування, взаємоподілу критеріями для творення ґрунтовних та відповідальних позицій, в той час, коли на щодень ми підтримуємо спосіб мислення, який ґрунтується на тимчасовості, нестійкості, не переймаючись послідовністю. Очевидно, що ми не можемо перестати бути частиною інформаційного суспільства, в якому живемо, але те, що ми можемо зробити, це знайти необхідний час для того, щоб аналізувати, розвивати гіпотези, уявляти наслідки, ділитися точками зору, вислуховувати інші думки, і, таким чином, крок-за-кроком творити зміст, на основі якого можна буде приймати скрупульозні рішення.

Іншими словами, свобода не є ціллю сама у собі. Вона стосується комплекснішого життя людської істоти, цілої людини та всіх людей. Вона керується любов’ю, як безумовним ствердженням життя та цінності всіх і кожного зокрема.

Однак, зрілість включає не лише здатність вільно вирішувати, бути підметом особистих рішень у різноманітних історичних ситуаціях та подіях, але також включає ствердження повне любові, як зв’язку між людськими особами в різних формах, в яких цей зв’язок здійснюється: міжособові, інтимні, суспільні, політичні, інтелектуальні. Зріла особа – це та, яка зуміла внести свій неповторний та унікальний знак у спільноті своїх ближніх. Тобто, не вистачає погодження відмінностей, але також потрібно визнати подібність.

Існує необхідність будувати та відновлювати суспільні й спільнотні зв’язки, які були зруйновані нестримним індивідуалізмом. Суспільство, народ, спільнота є не лише сумою індивідів, які не заважають одні одним. Слід відкинути негативну дефініцію свободи, яка стверджує, що власна свобода закінчується там, де починається свобода іншої особи, бо вона зупиняється на півдорозі. Адже ніколи не треба бажати такої свободи, яка закриває у стінах власного індивідуалізму, яка виключає ближніх, не дозволяє відчинити двері, щоб з ними поділитись. Хіба можна прагнути суспільства, де кожен втішається лише своїми благами, а ближній є потенційним ворогом для нього, аж поки не виявить своєї байдужості щодо нього?

Вивищення індивідуалізму не є шляхом до надання належного місця правам людської особи. Найбільше право індивіда не полягає тільки в тому, щоб ніхто не перешкоджав йому здійснювати власну мету, але в тому, щоб могти їх дійсно здійснити. Не вистачить уникати несправедливості, якщо не сприятиметься справедливості. Не вистачить захищати дітей від занедбання, зловживань та поганого ставлення до них, якщо не навчати молодь повної та всеохоплюючої любові до їхніх майбутніх дітей; якщо родини не отримують усіх ресурсів, необхідних для звершення їхньої фундаментальної місії, якщо у цілому суспільстві не поширюється наставлення прийняття та любові до життя всіх його членів, використовуючи різні засоби, які повинна надати держава.

Отож, зріла особа, зріле суспільство – це ті, свобода яких є повністю відповідальною та ґрунтується на любові. Але це не є щось такого, що само по собі виростає на узбіччі. Зрілість вимагає докласти багато праці, терпеливості, щирості, смирення та великодушності. Ось шлях, яким слід пройти!