Господь прийшов, щоб звільнити нас від темряви та дарувати світло. Різдвяна
проповідь Папи Франциска
«Народ, що ходив у темряві, побачив світло велике», – цим уривком з месіянського пророцтва
Ісаї Папа Франциск розпочав проповідь, яку він виголосив під час Нічної Різдвяної
Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані, що її Святіший Отець очолив увечері,
24 грудня 2013 року. Святіший Отець зазначив, що «це пророцтво не перестає зворушувати
нас», особливо тоді, коли чуємо його під час різдвяних богослужінь. І це не лише питання
почуттів. Воно зворушує нас, тому що «говорить про глибоку дійсність того, чим ми
є: ми – подорожуючий люд, а навколо нас, а також і всередині нас самих, існують темрява
та світло». «І цієї ночі, коли дух темряви огортає світ, оновлюється подія, яка завжди
нас дивує та вражає: подорожуючий народ бачить велике світло. Світло, яке спонукає
нас замислитися над цим таїнством: над таємницею прямувати вперед та бачити», – зауважив
Папа.
Слово «прямувати вперед», за словами Наступника святого Петра, спонукає
нас замислитися над бігом історії, над «довгим шляхом, яким є історія спасіння, починаючи
від Авраама, нашого батька у вірі, якого Господь одного дня покликав вирушити, вийти
зі свого краю, щоб прямувати до землі, яку Він йому вкаже». Саме відтоді ідентичністю
віруючого є ідентичність «паломника до обіцяної землі». І Господь завжди супроводжує
цю історію. «Він завжди залишається вірним Своїм завітам і обітницям», – наголосив
Святіший Отець, додаючи, що серед людей, натомість, чергуються хвилини світла і темряви,
вірності й зради, слухняності та бунту, періоди паломництва і моменти скитальства.
«Також
і в нашій особистій історії чергуються світлі та темні хвилини, світла й тіні, – вів
далі Папа. – Якщо любимо Бога і ближніх, то ходимо у світлі, але якщо наше серце замикається,
якщо у нас переважають гордість, брехня, шукання власної користі, то темрява спускається
в нас самих і навколо нас».
Промінням ясного світла у різдвяну ніч проповідник
назвав слова святого Павла: «Явилася благодать Божа, яка приносить спасіння усім людям».
«Тією благодаттю, яка появилася у світі, – пояснив Святіший Отець, – є Ісус, народжений
з Пречистої Діви, справжня людина і справжній Бог. Він увійшов у нашу історію, розділив
з нами наш шлях. Він прийшов, щоб звільнити нас від темряви та дарувати нам світло.
У Ньому явилася благодать, милосердя та ніжність Отця: Ісус – це Любов, що стала тілом».
Ісус не є лише «учителем премудрості», ані нездоланно віддаленим ідеалом. Він – «сенс
життя та історії», бо «поставив серед нас свій намет».
Першими, хто побачив
цей намет, були вифлеємські пастирі. «Вони були першими, тому що походили з найостанніших,
з виключених, – зауважив Папа. – Але вони були першими також і тому, що тієї ночі
чували на сторожі біля своїх отар. Разом з ними зупинімося перед Дитям, зупинімося
в тиші. Разом з ними дякуймо Господеві за те, що дарував нам Ісуса, і разом з ними
дозвольмо, щоб з глибини серця піднеслася прослава Його вірності».
На завершення
Святіший Отець заохотив усіх ділитися радістю Євангелія, яка полягає в тому, що «Бог
нас любить, любить настільки, що дарував нам Свого Сина, щоб був нашим братом, світлом
посеред нашої темряви». І не треба боятися, тому що «наш Отець терпеливий, нас любить,
дарує нам Ісуса, щоб вести нас до обіцяної землі. Він – світло, яке просвічує темряву.
Він – наш мир».