Папа Франциск: У пошані до дідусів та бабусь – майбутнє народу

Народ, який не шанує дідусів та бабусь не має пам’яті, а тому також і майбутнього. Таку думку висловив Папа Франциск, проповідуючи у вівторок, 19 листопада 2013 р., під час ранкової Святої Меси в каплиці резиденції «Дім святої Марти». Спонукою для цього стало читання з Книги Макавеїв, у якій розповідається про мученицьку смерть старця Єлеазара, який обрав мучеництво, щоб бути послідовним у своїй вірі в Бога та дати молоді свідчення праведності.

Як зауважив Святіший Отець, перед обличчям вибору між відступництвом та вірністю цей муж не сумнівався, відмовляючись лицемірно «прикидатися побожним, прикидатися релігійним». І замість того, щоб думати про себе, думає про молодь, про те, що його відважний вчинок зможе залишити їм на пам’ять. «Послідовність цієї людини, – перераховував проповідник, – послідовність її віри, але також відповідальність за те, щоб залишити благородну спадщину, справжній спадок. Ми, – додав він, – живемо в часах, коли з похилими віком не рахуються. Це звучить жорстоко, але їх викидається, чи не так? Нібито вони перешкоджають. Але похилі віком – це ті, які несуть до нас історію, доктрину, віру і передають нам у спадщину».

У цьому контексті Папа пригадав розповідь, почуту в дитинстві, про одну сім’ю, де було багато дітей, а також і дідусь. Через те, що дідусь під час обіду забруднював обличчя, батько купив для нього окремий столик. Одного разу, повернувшись додому, цей чоловік побачив, як син бавився з дошками. «Що ти робиш?» – запитав він, і почув відповідь: «Столик. Для тебе, тату, коли постарієшся, як дідусь». «Ця історія, – поділився Святіший Отець, – багато чого мене навчила на ціле життя. Дідусі й бабусі – це скарб».

Далі Папа зауважив, що дійсно, старість іноді буває прикрою, з огляду на хвороби і все інше, що пов’язане з нею, але «мудрість, яку вони мають є спадщиною, яку ми повинні прийняти». «Народ, який не опікується дідусями та бабусями, який не шанує їх, не має майбутнього, тому що не має пам’яті, бо втратив пам’ять», – додав він.

«Молімося за наших дідусів та бабусь, які багато разів відіграли героїчну роль у передаванні віри в часах переслідувань. Коли тато і мама не були вдома і, крім того, вони мали дивні погляди, яких навчала тогочасна політика, саме бабусі були тими, хто передав віру», – підсумував Святіший Отець, пригадавши, що «четверта Божа заповідь є єдиною, яка обіцяє щось взамін. Вона є заповіддю милосердя до наших предків».