Папа Франциск: Бог вміє нас здивувати, Бог хоче від нас вірності, Бог є нашою силою

«Співайте Господеві нову пісню, співайте Господеві, уся земле» (Пс. 96, 1), – цими словами 96 Давидового Псалма Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси, яку він очолив у неділю, 13 жовтня 2013 року, на площі Святого Петра у Ватикані з нагоди Марійського Дня. Святіший Отець запропонував понад стотисячній громаді вірних, які зібрались на Євхаристійне Богослужіння з Намісником Ісуса Христа, у світлі обраних на цей день літургійних читань, приглянутись постаті Пречистої Діви Марії, а зокрема, призадуматись над трьома дійсностями: Бог нас дивує, Бог хоче від нас вірності, Бог є нашою силою.

Зупиняючись над першим біблійним читання, Папа зазначив, що Нааман, начальник війська амарійського царя, щоб оздоровитись від прокази звернувся по допомогу до пророка Єлисея. Єлисей не вимагає від хворого Наамана здійснення якихось неймовірних вчинків, лише щоб той ввірився Господеві і занурився у водах Йордану. Це прохання пророка дуже здивувало Наамана, він не міг повірити, що для видужання вистарчить лише такого звичайного жесту, що Бог може вимагати такою простої речі. Спершу думає відступити, але згодом таки вирішує спробувати. Бог вміє здивувати: власне в убогості, у слабкості, у покорі Він нам об’являється і дарує нам Свою любов, яка нас спасає, оздоровляє та дає нам силу. Господь вимагає лише того, щоб ми слідували Його повчанню і щоб довірилися Йому.

Папа наголосив, що такою ж поведінкою відзначалася Пречиста Діва Марія: Вона не приховувала перед Ангелом Свого здивування, що Бог хоче стати людиною, що обирає на Свою Матір Її, убогу назаретську дівчину, яка не має ні багатства, ні влади, яка не чинить якихось надзвичайних вчинків, яка лише відкрита на Бога і вміє Йому довіритись, навіть у тоді, коли до кінця не розуміє Господніх об’явлень. «Бог завжди нас дивує, ламає наші схеми, руйнує наші проекти і каже нам: «Довіряй Мені, не бійся, дозволь, щоб Я тебе здивував, вийди із себе самого і слідуй за мною», – мовив Папа Франциск, заохотивши присутніх призадуматись над тим, чи, бува, ми не маємо страху перед Господом, Який від нас вимагає того чи іншого, чи дозволяємо Всевишньому нас здивувати, чи може замикаємося перед Ним у наших проектах і схемах?

Коментуючи друге читання цієї неділі, Вселенський Архиєрей наголосив на темі вірності. Бог нас дивує Своєю любов’ю, але вимагає від нас того, щоб ми тривали у вірності, щоб слідували за Ним у вірності й витривалості. Скільки разів ми з ентузіазмом розпочинаємо якесь добре діло, однак, перед першими труднощами опускаємо руки і відступаємо. «На жаль, це стається також і в основних життєвих виборах, таких, як подружжя. Трудність бути постійними, вірними прийнятим рішенням та зобов’язанням. Часто легко сказати «так, але потім не вистачає сили щодня повторювати оте «так», – наголосив Папа, додаючи, що Марія сказала своє «так», яке, однак, не було єдиним, а стало першим із багатьох «так», які Вона повторила протягом Свого життя, включно із тим кульмінаційним «так» під хрестом Свого Сина. Єпископ Риму спонукав кожного із нас відповісти на запитання: чи я є християнином, так би мовити, «з перервами», чи християнином завжди? Бог вимагає від нас вірності, вірності щодня, у нашому щоденному житті. І навіть тоді, коли ми, іноді, не є вірними Господеві, Він завжди вірний нам, Він не втомлюється милосердно подати нам руку, щоб підняти нас з упадку та допомогти нам повернутись до Нього.

А євангельський уривок натхнув Святішого Отця ще раз пригадати християнам, що Бог є нашою силою. Десять прокажених з Євангелії від святого Луки виходять назустріч Ісусові. Зупинившись на певній відстані, як вимагалось від хворих цією недугою, вони почали кликати: «Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами» (Лк. 17, 13). Христос відповідає на їхню молитву і дарує усім їм видужання. Проте, дивує той факт, що лише один із них повертається, щоб подякувати за дар оздоровлення.

Папа Франциск заохотив придивитись до Пресвятої Богородиці, Яка після Благовіщення перше, що робить – здійснює акт милосердної любові, йде до своєї родички Єлизавети, щоб їй послужити, а також возносить хвалу Господеві за усі добродійства, які Він вчинив. Єпископ Риму наголосив на тому, що усе є Божим даром. Як часто у наших стосунках із людьми ми забуваємо про три важливі слова, які є фундаментальними у стосунках: перепрошую, вибач і дякую. Ми часто вміємо просити, але забуваємо дякувати. Отож, пам’ятаючи, що усе є Божим даром, що Він є нашою силом, дякуймо Йому за все.