Другий Ватиканський Собор про Східні Католицькі Церкви (12)

Після короткої перерви, пов’язаної з тим, що на дні, призначені для виходу в ефір цієї рубрики, припали інші важливі події, повертаємося до рубрики, присвяченої вкладові Другого Ватиканського Собору в життя Східних Католицьких Церков.

Владика Димітріос Салахас, на основі доповіді якого приготований цей цикл бесід, звертає увагу на значущість того, що Другий Ватиканський Собор наголосив на тому, що «вірність стародавнім східним традиціям», разом з «молитвою, прикладом життя та взаємним і кращим пізнанням, співпрацею та братерською пошаною до речей та душ» якнайбільшою мірою спричиняється до того, що Східні Церкви, які перебувають у повному сопричасті з Римською Апостольською Столицею, «виконують завдання сприяти єдності всіх християн, особливо – східних». (Декрет Orientalium ecclesiarum, п. 24). Зрештою, слід пам’ятати, що Східні Церкви, які не перебувають у сопричасті з Католицькою, керуються тією самою і фундаментальною спільною спадщиною канонічного права, якою є «священні канони» перших століть Церкви.

Що стосується загальної проблематики екуменічного руху, пробудженого Святим Духом для осягнення досконалої єдності всієї Христової Церкви, то Другий Ватиканський Собор не лише не ставить жодних перешкод для цього, але, навпаки, приносить велику користь. Адже Собор захищає фундаментальне право людської особи, яким є релігійна свобода, а в цьому випадку – можливість сповідувати віру відповідно до свого обряду, що є правилом будь-якого екуменізму. Навпаки, у першому пункті декрету про Східні Церкви читаємо про те, що саме бажаючи, щоб вони «процвітали і з оновленою апостольською ревністю виконували ввірене їм служіння», Собор прийняв деякі особливі положення, які повинні цьому допомогти.

Отці Собору східного обряду, доповідаючи під час засідань, відіграли важливу роль в окресленні принципів, якими Католицька Церква повинна керуватися, шукаючи єдності з православними Церквами. Ці принципи зібрані в декреті про екуменізм Unitatis redintegratio.