Бесіди про соціальну доктрину Церкви (104) Аудіо+текст

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

*************
Папа мав слушність...

Цими днями у Римі відбуваються заходи з нагоди вшанування 50-ї річниці енцикліки блаженного Івана ХХІІІ «Мир на землі», яка перед обличчям загрози ядерної війни в середині минулого століття, закликала всіх людей доброї волі «до взаємної довіри, щоб ставати будівничими спільності та миру». Сьогодні, в рамках бесід про соціальну доктрину Церкви, хочу запропонувати вам думки о. Альфонсо Бруно, які побачили світ під заголовком «Папа мав слушність...» і присвячені нещодавньому загостренню ситуації в Сирії.

На початку вересня світ знову стояв на порозі масштабного кровопролиття, коли здавалася невідворотною військова інтервенція США проти сирійської влади, звинуваченої у застосуванні хімічної зброї, і відповідна реакція не згідних із таким втручанням. І ось у неділю, 1 вересня, перед проказуванням молитви «Ангел Господній», Святіший Отець, однозначно засудивши застосування зброї масового знищення, звернувся із закликом до віруючих і невіруючих приєднатися до його молитви за мир у Сирії, а також провести день покути й посту в цьому наміренні.

Отець Бруно, аналізуючи слова Папи, звертає увагу на те, що він не став на бік жодної зі сторін конфлікту. І це входить у загальну лінію поведінки Святого Престолу. Однак, у цьому випадку не бракувало тиску на Ватикан, щоб стати принаймні на бік християн, проти яких налаштована сирійська опозиція. Папа не зробив цього, даючи зрозуміти, що немає жодної різниці між людьми, коли їхнє життя приноситься у жертву чи є під загрозою. Немає різниці між утисками, які зазнає та чи інша релігія. Зрештою, сирійська криза вибухнула саме на фоні утисків, яких зазнавали мусульмани-суніти від мусульман-алавітів, що перебувають при владі в країні.

Очевидно, що мусульманський світ уважно слідкував за словами Глави Католицької Церкви, а тому прийняття позиції однієї із сторін могло потягнути за собою звинувачення в антиісламському наставленні Церкви. Папа Франциск не мав права на двозначність, а тому поставив на той самий рівень усі жертви конфлікту, не зважаючи на релігійну приналежність.

Уже під час війни у В’єтнамі, коли Папа Павло VI закликав до всебічного миру, його слова не знайшли підтримки в певних католицьких колах, які звертали увагу на те, що християни-одновірці були союзниками проамериканської влади південного В’єтнаму, а тому слід було їх підтримати. Але Папа Монтіні зумів розгледіти ситуацію в її глобальному вимірі, виходячи за межі кон’юнктурних аспектів.

Подібна ситуація повторилася й тепер. Важливо було виокремити центральну проблему, якою в цьому випадку стало питання застосування зброї масового знищення. І Папа, не підтримуючи жодну із сторін конфлікту, одночасно, рішуче засудив застосування хімічної зброї. Саме на основі цього факту виникла або загроза розширення конфлікту через вступ у військове протистояння третіх сторін, або ж можливість, подолавши обмеження, накладені міжнародною спільнотою, розпочати шлях переговорів.

Очевидно, ніхто не може виміряти за допомогою емпіричних приладів діяння Божої благодаті. Але не можна не зауважити, що після рішучої мобілізації католицького світу, а з ним, на заклик Папи, також і представників інших конфесій та релігій, усіх людей доброї волі, які відповідно до власних переконань приєдналися до загальносвітової молитви за мир, актуальна ситуація представляє, хоч і не переконливі, але, все-таки, знаки надії.

Нещодавнє спільне рішення Ради Безпеки ООН щодо сирійської проблеми вказує на те, що таки з’явилася надія принаймні на припинення вогню. Адже, неможливо провести заплановану масштабну перевірку щодо виявлення та знищення хімічної зброї, якщо інспектори перебуватимуть під перехресним вогнем.

Як розвинеться ситуація, покаже час. Але тут слід згадати головну думку промови Папи Франциска, який, виходячи за межі ситуації в Сирії, говорить, що не один конфлікт можна було би припинити чи уникнути, якби не ситуація у світі, яка не перестає їх породжувати. Нею є несправедливість у економічних взаєминах. Саме в цьому контексті Святіший Отець запитує міжнародну спільноту: Чому б спільно не боротися проти глобальної несправедливості, замість того, щоб поборювати одні одних?