Вірую в єдину Церкву. На загальній аудієнції з Папою 25 вересня 2013

Бог дарує нам єдність, але ми часто зазнаємо труднощів у тому, щоб нею жити. На це звернув увагу Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 25 вересня 2013 р., наголошуючи, що сьогодні настала епоха, коли всі ми потребуємо єдності. Коментуючи в контексті Року віри молитву, яку називаємо «Символом віри», цього дня Святіший Отець поділився своїми думками про вислів «Вірую в єдину Церкву».

Насамперед, Папа зауважив, що коли поглянемо на Католицьку Церкву, то зауважимо, що вона нараховує понад 3000 дієцезій, розсіяних у світі, багато мов, різні культури. Навіть на цій загальній аудієнції присутні єпископи з різних кінців світу, представники різних культур. Але, не зважаючи на це, «тисячі католицьких громад творять єдність. Як це можливо?»

Катехизм Католицької Церкви так відповідає на це запитання: Католицька Церква, розсіяна у світі, «має одну віру, одне сакраментальне життя, одне апостольське наступництво, одну спільну надію, ту саму любов». «Куди б ми не пішли, навіть у найменшій парафії в найзагубленішому куточку цієї землі, присутня єдина Церква; там ми вдома, в родині, між братами й сестрами», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що це «великий Божий дар». Цей стан схожий на родинні зв’язки: члени сім’ї можуть бути далеко одні від одних, розсіяними по світі, але те, що їх єднає, залишається міцним, не зважаючи на відстань.

У цьому контексті Єпископ Риму запросив слухачів відповісти на запитання: «Чи я, як католик, відчуваю цю єдність?» Чи може це мене не цікавить, бо я замкнувся у своїй малій групі, а навіть у собі самому? Чи, чуючи про переслідування і страждання християн в різних частина світу, я залишаюся байдужим або сприймаю це так, ніби мова йде про члена моєї сім’ї? «Хто з вас, молиться за переслідуваних християн?» – запитав Папа, наголошуючи, що дуже важливим є вміти «виглянути за межі своєї огорожі, почуватися Церквою, єдиною Божою родиною».

А далі, за словами Святішого Отця, слід відповісти на запитання про те, чи існує можливість нанести рани цій єдності? На жаль, мусимо визнати, що протягом історії християни не завжди жили цією єдністю, і так триває до сьогодні. «Це ми, – наголосив Папа, – творимо поділи. І коли поглянемо на поділи, які ще досі існують між християнами... католиками, православними, протестантами... відчуваємо трудність в тому, щоб вчинити видимою єдність. Бог дарує нам єдність, але нам, часто, важко нею жити. Потрібно шукати, будувати спільність, виховуватись до спільності, долати непорозуміння та поділи, починаючи з родини, з церковної дійсності, через екуменічний діалог. Наш світ потребує єдності. Прийшов час, коли всі потребуємо єдності, примирення, згоди».

А як цього досягти? Вселенський Архиєрей пригадав слова святого Павла з Послання до Ефесян: «поводьтеся достойно покликання, яким вас візвано, в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, стараючися зберігати єдність духа зв'язком миру» (4, 1-3). Саме такими є «справжні дороги Церкви», тобто, покора – проти марнославства, проти гордості, лагідність, любов задля збереження єдності, бо, як писав святий Павло, нас єднає одне тіло, тобто, Пресвята Євхаристія, один дух, спільна надія, одна віра, одне Хрищення, Один Бог і Отець усіх.

За словами Святішого Отця, саме в цьому велике багатство Церкви, те, що нас єднає, а не розділяє. І кожен з нас також повинен задуматися: «чи я спричиняюся до зростання єдності в родині, в парафії, в спільноті, чи може є пліткарем, причиною поділів, руйнування?» Непотрібні балачки, як наголосив Папа, приносять багато шкоди для єдності.

А хто є двигуном цієї єдності Церкви? Святий Дух. «Наша єдність не є, насамперед, плодом нашої згоди, демократії всередині Церкви, наших зусиль в шуканні згоди, але походить від Нього, Який творить єдність у різноманітності, тому що Святіший Дух є гармонією», – скакав Святіший Отець, наголосивши на важливості молитви, яка є душею старань на корить єдності. А підсумовуючи, Папа закликав всіх просити в Бога дару «бути завжди об’єднаними і не ставати інструментами поділу». А також, як говориться у францисканській молитві, «нести любов туди, де панує ненависть, прощення, туди де панує кривда, єдність, туди де панує незгода».