Перших пів року незвичайного понтифікату – два Папи у Ватикані

У п’ятницю, 13 вересня 2013 р., проминуло пів року відтоді, як кардинали, зібрані на конклаві, обрали архиєпископа аргентинської столиці Хорхе Маріо Берґольйо Наступником святого Петра, який прийняв ім’я Франциск. Оглядачі підбивають підсумки, рахують кількість осіб, що взяли участь у різних зустрічах, аналізують слова, жести та документи нового Єпископа Риму. Однією з небачених раніше особливостей теперішнього понтифікату є те, що у Ватикані проживають два Папи – діючий Франциск та вислужений Венедикт XVI. Як же проходить це співіснування у серці Католицької Церкви? На таке запитання нещодавно відповідав о. Федеріко Ломбарді, ТІ, Директор Ватиканського прес-центру, у інтерв’ю, приуроченому півріччю служіння теперішнього Папи.

«Я б сказав, – відзначив речник Апостольської Столиці, – що всі ми, починаючи від Папи Франциска, задоволені з присутності у Ватикані вислуженого Папи, з його дискретністю, духовністю, молитвою та увагою. Це саме те, про він нам обіцяв, коли повідомив про своє зречення: що він і надалі продовжуватиме крокувати вперед із Церквою, але у формі молитви, жертвування свого життя, у формі, так би мовити, духовної, а не діяльної близькості».

Отець Ломбарді відзначив надзвичайно щирі особисті взаємини між Папою Франциском та його попередником. Виявом цього, наприклад, був випадок, коли Святіший Отець запросив свого попередника на посвячення статуї святого Михаїла у Ватиканських садах, але ще промовистішим свідченням було, коли відвідав його напередодні подорожі до Бразилії, щоб просити про молитовний супровід, а після завершення цих важливих події, повернувшись до Ватикану, особисто розповів Венедиктові XVI про свої враження та подякував за молитви.

«Також і я, одного разу, – додав Директор Ватиканського прес-центру, – мав радісну нагоду бути поруч з Папою Венедикт XVI та особисто побачити його спокійність, віру, духовність, його надзвичайну привітність, яку він засвідчив нам під час свого понтифікату, і яка й надалі є його характерною ознакою, хоча й у новій та дискретнішій формі. Думаю, що ми відчуваємо, хоч часто і не бачимо, завжди відчуваємо присутність його любові, молитви та мудрості й поради, з якими він, без сумніву, є до диспозиції свого наступника, як тільки той його про це просить».