Блаженний Владімір Гіка – убогий між убогими, мученик за єдність
«Прагнемо цілувати кайдани тих, які несправедливо ув’язнені, хто оплакує та глибоко
засмучений з приводу нападів на релігію, нищення священних інституції, переживаючи
за вічне спасіння своїх народів», – ці слова, з послання, яке Папа Пій ХІІ скерував
1952 року до Церкви та народу Румунії, процитував кардинал Анджело Амато, Префект
Конгрегації в справах святих, проповідуючи у суботу, 31 серпня 2013 р., під час Євхаристійного
богослуження в Бухаресті. Того дня, з доручення Святішого Отця Франциска, в присутності
тисяч вірних, представників Православної Церкви та державної влади, він проголосив
блаженним Католицької Церкви о. Владіміра Гіку.
У своїй проповіді кардинал
Амато вказав на перспективу, яка відкривається цією беатифікацією, літургійний спомин
якого припадатиме 16 травня. На його думку, на цю подію слід дивитися, як на «пророчий
знак примирення і миру, як на пам’ять про сумне минуле, яке ніколи і жодним чином
не повинно повторитися, так як на зобов’язання будувати майбутнє надії, братерського
сопричастя, свободи та радості».
Отець Владімір Гіка, нащадок княжого роду,
помер мученицькою смертю 16 травня 1954 р. у в’язниці на 80-му році життя, звинувачений
комуністичною владою у шпигунстві на користь Ватикану та у державній зраді. Маючи
перспективи блискучої кар’єри, він зрікся усіх привілеїв свого стану, щоб жити як
убогий між убогими.
Майбутній святий народився 25 грудня 1873 року у Стамбулі,
в румунській сім’ї, приналежній до царського роду. Протягом 17-го – 19-го століть
представники роду Гіка правили у Валахії та Молдові. Владімір здобував освіту в Румунії
та Франції, а згодом – вивчав богослов’я у Римі. У 1902 році, на тридцятому році життя,
він вирішив приєднатися до Католицької Церкви та присвятити своє життя служінню потребуючим.
Маючи
50 років, отримав пресвітерські свячення, як священик Паризької архидієцезії, а його
служіння від самих початків мало вселенський вимір. Святіший Отець призначив о. Гіку
Апостольським протонотарієм та членом керівного комітету Євхаристійних Конгресів.
Таким чином, він міг донести в усі кінці світу свідчення своєї віри та милосердної
любові.
У 1939 році о. Владімір повернувся до Румунії та постановив там залишитися,
усвідомлюючи, що надходять важкі часи для його народу. За те, що священик невтомно
трудився над збереженням зв’язків Католицької Церкви в Румунії з Апостольською Столицею,
комуністична влада 1952 року його заарештувала. Внаслідок жорстокого поводження, 16
травня 1954 р., у в’язниці в місті Жілава поблизу Бухареста, о. Владімір Гіка віддав
свою душу в руки Небесного Отця.