Празник Внебовзяття (Успіння) Пресвятої Богородиці за григоріянським календарем

15 серпня Церква латинського обряду відзначає празник Внебовзяття Пречистої Діви Марії. Це свято є спогадом про завершення земної мандрівки Пресвятої Богородиці і Її перехід на небо із тілом та душею. В Церквах візантійської традиції, що дотримуються нового календарного стилю, цього дня відзначається празник Успіння Пресвятої Богородиці.

Останню згадку про Діву Марію у Святому Письмі знаходимо на початку книги Діянь Апостолів: Вона разом з Христовими учнями перебувала на молитві, на тому самому місці, де Спаситель установив Пресвяту Євхаристію, і де вони очікували на обіцяні дари Святого Духа. Натомість, багатими на згадки про Богородицю є апокрифічні твори, зокрема «Протоєвангеліє Якова» та «Розповідь святого Івана Богослова про успіння святої Богоматері». Саме «успіння» є найдавнішим терміном, яке стосується закінчення земного життя Діви Марії, і саме під такою назвою це свято було встановлене на християнському Сході у VII столітті. Того ж часу празник Успіння впровадив на Заході Папа Сергій І, який був східного походження. Проминуло ціле століття, аж поки в латинській традиції термін «Успіння» поступився сучасній назві «Внебовзяття».

У 1950 році Папа Пій ХІІ проголосив догму про Внебовзяття Пречистої Діви Марії, навчаючи, що Пресвята Марія не мусіла, як інші створіння, очікувати останніх часів, щоб зазнати тілесного відкуплення. Цим Вселенський Архиєрей хотів наголосити на унікальному характері Її особистого освячення, оскільки гріх ніколи, навіть на найкоротшу мить, не заплямив чистоти Її душі. Остаточна єдність, духовна та тілесна, людини з Христом є кінцевим та вічним етапом спасіння, довершеного Богом. Таким чином, святі, які вже втішаються спогляданням Бога у вічності, певним чином ще очікують остаточного здійснення відкуплення, яке станеться в день загального воскресіння. Але Божа Матір, особливою ласкою захоронена від гріха, вже осягнула цей стан У цьому вченні, яке ґрунтується на Священному Писанні та Церковному Переданні, Пречиста Діва Марія постає перед нами, як нова Єва, поєднана з новим Адамом – Ісусом. Так, Ісус і Марія, були поєднані в стражданнях та любові, щоб виправити гріх прародичів. Марія є не тільки Матір’ю Відкупителя, але також Його найближчою співробітницею, тісно поєднаною з Ним у боротьбі та остаточній перемозі над дияволом. Ця глибока єдність вимагає, щоб і Пресвята Богородиця, як і Її Син, затріумфувала не лише над гріхом, але й над смертю. І так, як Христове відкуплення має своє завершення у воскресінні тіла, також і перемога Марії над гріхом повинна була довершитись перемогою на смертю, через прославлення тіла. Тобто через внебовзяття, оскільки участь тіла у небесній славі є повнотою християнського спасіння.

У празник Внебовзяття римо-католицька Церква молиться такими словами: «Всемилостивий Отче, Ти в Матері Твого Сина явив нам приклад смирення і чистоти, а коли Вона закінчила Своє земне паломництво, взяв її з душею і тілом на небеса; прийми наші молитви, якими благаємо Її застпуництва, і вчини, щоб ми теж осягнули частку в її небесній славі».

На Сході цю урочистість, як було згадано, ще й до сьогодні називають «Успінням Пресвятої Богородиці». На старовинній мозаїці в базиліці Святої Марії Більшої (Santa Maria Maggiore) у Римі, що черпає натхнення саме із східної ікони «Успіння», зображені Апостоли, які попереджені Ангелами про закінчення земного життя Ісусової Матері, зібрались навколо Її ложа. У центрі знаходиться Ісус, який тримає в обіймах дівчинку – це Марія, яка стала «маленькою» задля Царства і Яку Господь впроваджує на небо».

До сотень Марійських святинь в усьому світі поспішають паломники, більшість з яких робить багатоденні піші прощі, як наприклад на Ясну Гору у Ченстохові у Польщі, де збираються сотні тисяч піших прочан.