Перебувати у Христі означає виходити назустріч ближнім. Проповідь Папи Франциска під час Святої Меси в катедрі Ріо-де-Жанейро

«Дорогі брати й сестри у Христі! Дивлячись на цей катедральний храм, заповнений єпископами, священиками, семінаристами, ченцями та черницями, які прибули з усього світу, думаю про слова Псалма сьогоднішньої Святої Меси: «Нехай народи Тебе прославляють, Боже» (Пс. 67). Так, ми тут, щоб прославляти Господа, і робимо це, наново підтверджуючи наше бажання бути Його знаряддям для того, щоб не лише деякі народи прославляли Бога, але усі», – цими словами Святіший Отець Франциск розпочав свою проповідь під час Євхаристійного богослуження, яке він очолив у катедральному соборі Ріо-де-Жанейро, у суботу, 27 липня 2013 року, додаючи, що і сьогодні Церква, за прикладом святих Павла і Варнави, звіщає сучасній молоді Христове Євангеліє, щоб вони зустріли Ісуса на своєму шляху і стали будівничими ще більш братерського світу.

Продовжуючи роздуми над біблійними читаннями цього дня, Папа заохотив присутніх застановитись зокрема над трьома пунктами покликання: що Бог нас покликав, що покликав для звіщення Євангелія і що покликав для того, щоб ми поширювали культуру зустрічі.

Вселенський Архиєрей наголосив на тому, що у нашому житті, серед різних щоденних клопотів, ми, іноді, забуваємо важливі слова Спасителя: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав» (Ів. 15, 16). Слід собі їх пригадувати і повертатись до джерела нашого покликання, пам’ятаючи про те, що на початку нашого богопосвяченого життя є Боже покликання. Ми були покликанні Богом, щоб бути разом із Ним, щоб бути з ним з’єднаними у такий спосіб, щоб могти разом з апостолом Павлом сказати: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Це життя у Христі, в дійсності, окреслює усе, чим ми є і що робимо. І саме від цього життя у Христі залежить наша душпастирська праця. Папа також наголосив на важливості вірності у молитві, у наших щоденний зустрічах з Ісусом, Який присутній в Пресвятій Тайні Євхаристії та в потребуючих. Перебувати у Христі – це не означає ізолюватися, але виходити назустріч іншим, додав Святіший Отець, процитувавши слова блаженної Матері Терези з Калькути: «Ми повинні бути гордими за наше покликання, яке дає нам можливість служити Христові у бідних».

Папа Франциск пригадав зібраним також головне завдання, яке їм доручив Господь, яким є звіщати Добру Новину про Спасителя, зокрема, допомагати молоді, щоб їхні серця палали бажанням бути учнями-місіонерами Ісуса Христа. Він також наголосив, що, іноді, молоді думають, що для місійної праці необхідно залишити свій рідний край, однак, найчастіше місійні терени є значно ближне, ніж ми собі уявляємо, швидше за все ними є наша рідна країна. «Допоможімо молоді усвідомити, що бути учнями-місіонерами – це наслідок бути охрещеними, це основна частина буття християнином», – підкреслив Понтифік, додавши, що першими місцями для євангелізаціє є наш дім, там, де ми навчаємось чи працюємо, наша родина і друзі. Він також закликав не шкодувати сил для формації молоді, беручи приклад з Учителя, виховувати в них той місійний дух, який би їх спонукав вийти, іти з Доброю Новиною до інших.

«Допоможімо нашій молоді віднайти сміливість і радість віри, радість від того, що вони люблені особисто Богом, Який дав Свого Сина Ісуса, щоб нас спасти». Святіший Отець наголосив, що ми не можемо замкнутись у наших парафіях, у наших спільнотах, в той час, коли багато осіб чекають на те, щоб хтось приніс їм вістку про Спасителя, приніс їм Євангеліє. І це не означає лише відчинити наші двері для того, щоб прийняти інших, але необхідно вийти за двері, щоб шукати і зустріти інших, розпочинаючи з периферій, від тих, хто не відвідує наших парафій та спільнот, хто далеко від Господа.

Далі Папа Франциск перейшов до роздумів над третім аспектом, тобто над покликанням священиків та богопосвячених осіб до поширення культури зустрічі. Він ствердив, що у наш час переважає «культура виключення», яка не передбачає місця для людей похилого віку, для небажаних дітей, яка не передбачає часу для того, щоб зупинитись із бідняком при дорозі. Іноді видається, що для деяких осіб людські стосунки регулюються двома модерними «догмами»: успішність та прагматизм. «Дорогі єпископи, священики, ченці та черниці і також ви, семінаристи, які приготовляєтесь до священства, майте сміливість йти проти течії. Не відмовляйтесь від цього дару Божого – єдиної родини Божих дітей. Зустріч і прийняття усіх, солідарність і братерство – це елементи, які вчиняють нашу цивілізацію насправді людською», – наголосив Вселенський Архиєрей, заохочуючи ставати служителями єдності і культури зустрічі.