Знаки надії в Європі та світі. Підсумки 41-ї зустрічі генеральних секретарів європейських католицьких єпископатів

Як ми повідомляли, наприкінці червня у Варшаві відбувалася 41-а зустріч Генеральних Секретарів єпископатів Європи, організована Радою Єпископських Конференцій Європи, які роздумували над «світлом і тінями сучасної кризи», яку переживає європейський континент, чим ставить виклики також і перед Церквою у її місії звіщення Євангелія. Тема зустрічі «Від Ecclesia in Europa до Року віри. Десять років нової євангелізації» пригадує про десятиріччя пост-синодального Апостольського Напоумлення Папи Івана Павла ІІ «Церква в Європі», в якому накреслювалась невідкладна першочерговість оновлення звіщення Євангелія на континенті.

Аналізуючи сучасний стан Європи, як читаємо у підсумковому комюніке, відзначено, що протягом останнього десятиліття Європа зазнала великих змін, часто несподіваних і не завжди бажаних, послідовних і логічних. Дезорієнтація, спричинена певними суспільними та культурними змінами, є, одночасно, і причиною і наслідком певних явищ, таких як намагання зруйнувати культуру сім’ї та спільного добра, запроваджуючи гедоністичне, егоцентричне та споживацьке бачення людського життя. І хоч Церква «не від світу», вона «перебуває у світі», а тому повинна знайти відповідь на виклик, який полягає в тому, щоб бути знаком присутності Бога, а, отже, знаком відкуплення і надії.

Під час засідань прозвучала думка, що для того, аби долати сучасні виклики, слід позбутися виключно фінансового підходу до життя, який намагається перемінити людські взаємини просто в угоди, спонукаючи шукати лише фінансову ефективність, замість плідності стосунків, та дивитися виключно на теперішнє, забуваючи про майбутнє. Єпископ Хуан Мартінес Каміно, Генеральний Секретар Єпископської Конференції Іспанії, пригадав заклик Папи Венедикта XVI про важливість шукати глибинні причини кризи, адже сучасне соціальне питання стало «антропологічним питанням», ставлячи завдання допомогти сучасній людині зрозуміти себе саму. І вирішальну роль в ситуації, яку переживає Європа, відіграє духовна криза.

Однак, не зважаючи на духовну та економічну кризу, на Старому континенті не бракує знаків надії, про що свідчать доповіді представників різних країн. Це стосується й інших кінців світу, про що говорили представники Федерації Єпископських Конференцій Азії та Асамблеї католицьких єпископів Святої Землі. Хоч існують різні, часто складні ситуації, в яких живуть християни, іноді навіть зазнаючи переслідувань з огляду на віру, Церква залишається знаком надії. Особливо цінується її милосердна любов, яка не дивиться на особу і поспішає з допомогою туди, куди іноді й держави доходять з неабиякими труднощами.