Думки про 100 днів з Папою Франциском

Минулими днями в різних українських та міжнародних медія з’явились коментарі, поділ думками та обговорення перших 100 днів понтифікату Папа Франциска. Значна більшість висловлюється про Святішого Отця дуже позитивно, подивляючи його простоту і, воднораз, глибину у зверненнях, близькість до простого народу, душпастирську відкритість та інше.

Своїми думками та підсумком перших 100 днів служіння Вселенського Архиєрея поділився із нами монсеньйор П’єро Кода, відомий італійський богослов і професор. На початку він відразу зазначив: «Під час цих 100 перших днів понтифікату мене вразило найбільше те, що слово та жести Папи Франциска досягають людського серця і виявляють актуальність, сучасність Євангелія Ісуса», – додавши, що своїм словом теперішній Святіший Отець немов би увійшов у наші домівки, у наші родини, у середовища де ми працюємо та діємо, запаливши можливість нового духовного підйому нашого часу. Наші дні можна окреслити, як час, убогий на надію, убогий на ідеї, який споглядає на Ісуса Христа як на щось нове в історії нашої епохи. Тому, за словами монсеньйора П’єра Коди, Вселенський Архиєрей Франциск розбудив в усіх нас надію.

Він також підкреслив, що Папу, покликаного з далекої Аргентини, шанують та поважають не лише в церковних колах, але й у різних нецерковних середовищах, зокрема, через його послідовність між тим, що він говорить і що робить. Також і те, що він поставив наголос на своєму служінні як Єпископа Риму, що крокує разом із своїми вірними, вказує, що Папа Франциск є тим, який приближає до нас вчення Католицької Церкви, зокрема, останнього Вселенського Собору, роблячи його для нас доступним і зрозумілим, розбуджуючи у нас надію. Без сумніву, факт бути «Єпископом Риму» – це богословське коріння універсального служіння апостола Петра і його наступників, серед єпископського грона. «Це відкриває новий горизонт для життя колегіальності єпископів, для синодальності церков», – наголосив богослов.

Жест, який на думку монсеньйора Коди, вразив багатьох людей, – це тоді, коли кардинал Берґольйо, у той самий вечір, коли прийняв найвищий уряд у Католицькій Церкві, схилився перед вірними, що зібрались на площі перед ватиканською базилікою, просячи у них молитви.