Другий Ватиканський Собор очима Венедикта XVI (13)

За словами вислуженого Папи Венедикта XVI, душпастирська конституція Gaudium et spes Другого Ватиканського Собору є великим документом, який «добре проаналізував проблематику християнської есхатології та поступу у світі, взаємини між відповідальністю за завтрашнє суспільство та відповідальністю християнина перед обличчям вічності». Не менш важливим питанням у цьому контексті є релігійна свобода. Попереднього разу, згадуючи про ґенезу декларації Nostra aetate про ставлення Церкви до нехристиян, було зазначено, що промоторами цього документу були спостерігачі-євреї, які сказали, що після сумних подій нацистської епохи Католицька Церква зобов’язана висловитися щодо Старого Завіту, сказати своє слово про єврейський народ.

Ділячись з духовенством Римської дієцезії спогадами про свою особисту участь в Соборі, Папа Венедикт XVI розповів, що коли Отці Собору розпочали призадуму над згаданим питанням, єпископи з арабських країн заявили, що слід також висловитися і щодо Ісламу. А коли розпочалася праця в цьому напрямку, пригадалося про те, що існують й інші світові релігії... «І, таким чином, замість початково задуманої Декларації лише про старозавітний Божий люд, створено текст про міжрелігійний діалог, випереджуючи те, що щойно тридцять років пізніше він показав усю свою насиченість і важливість», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що читаючи цей текст, відразу видно, що його готували люди, які добре знали дісність, про яку йде мова, і що він коротко, кількома словами, вказує на суттєве.

За словами Папи Венедикта XVI, декларація Nostra aetate також заклала основи діалогу, який ґрунтується на унікальності Христа, Який є Єдиний, і для віруючого неможливо думати, що різні релігії – це лише різні вияви тієї само теми: «Ні, існує дійсність Живого Бога, Який промовив до нас, і це – Бог, Бог воплочений, Слово, яке є дійсно Божим словом. Але існує також релігійний досвід, з певним загальнолюдським світлом, джерелом якого є створення, а тому необхідно й можливо входити в діалог, і, таким чином, відкриватися одні на одних, відкривати всіх на Божий мир».

Як зауважив у цьому контексті Святіший Отець, питання релігійної свободи, в поєднанні з документами Nostra aetate та Gaudium et spes виявили свою важливість лише з бігом десятиліть, і ми ще досі працюємо над тим, щоб «краще зрозуміти зв’язок між унікальністю Божого об’явлення, одністю Бога, втіленого у Христі, з множинністю релігій, з якими намагаємося шукати мир і серце, відкрите на світло Святого Духа, Який просвітлює і веде до Христа».