Навчитися вірити Божому провидінню. На молитві «Ангел Господній» з Папою 2 червня 2013 р.

У неділю, 2 червня 2013 р., коли в Італії та деяких інших країнах відзначалося свято Божого Тіла, перед проказуванням молитви «Ангел Господній» Папа Франциск ще раз прокоментував євангельський уривок про помноження хлібів. Пригадаємо, що Святіший Отець вже говорив про це у четвер, 30 травня, коли згадане свято відзначалося у Ватикані.

Коли після довгої проповіді на березі Галилейського моря апостоли запропонували Ісусові відпустити народ, щоб у довколишніх поселеннях пошукали собі поживи, Спаситель сказав, щоб вони самі дали їм їсти. «Ісус добре знає, що робити, – зауважив Папа, – але Він хоче залучити учнів, хоче їх навчити. Наставлення учнів є людським, шукаючи найреалістичніших розв’язок, які б не створювали забагато проблем». Пропозиція відпустити натовп означає: нехай кожен сам собі дає раду, Ти, Ісусе, вже і так багато зробив, навчаючи та оздоровляючи хворих. «Наставлення Ісуса є зовсім протилежним, воно продиктоване Його злукою з Отцем та співчуттям до людей», – вів далі Святіший Отець, підкресливши, що Ісус відчуває наші проблеми, слабкості та потреби.

Коли апостоли розгубились, кажучи, що можна зробити з п’ятьма хлібами, Христос бачить в наявності цих хлібів знак провидіння: з цієї невеликої кількості Бог може здобути те, що необхідне для всіх. «Ісус повністю довіряє Небесному Отцеві, знає, що для Нього все можливе. Тому каже учням розсадити людей групами по п’ятдесят, і це не випадково, бо це означає, що вони вже не натовп, але стають спільнотами, живленими Божим хлібом», – пояснив Папа, додаючи, що після того, як Христос поблагословив хліби і рибу, вони «не закінчуються». Це чудо полягає не так в помноженні, як у взаємоподілі, натхненому вірою та молитвою.

«Всі їли, і навіть залишилося – це знак того, що Ісус є Божим хлібом для людства», – зауважив Святіший Отець, закликавши молитися до Пресвятої Богородиці, щоб Вона допомогла нам зрозуміти це чудо та насправді йти за Ісусом, якого адоруємо у Пресвятій Євхаристії. А це означає вірити у Боже провидіння, «вміти ділитися отим малим, чим ми є і що маємо, ніколи не закриватися в собі самих».