Другий Ватиканський Собор очима Венедикта XVI (10)

Далі з Папою Венедиктом XVI пригадуємо про перебіг Другого Ватиканського Собору, з нагоди 50-річчя початку якого сьогодні відзначаємо Рік віри. Своїми спогадами про особисту участь в цьому соборі, тепер вже вислужений, Єпископ Риму поділився 14 лютого 2013 року, зустрічаючись зі священиками своєї дієцезії кілька днів після того, як оголосив про своє зречення.

Попереднього разу було сказано про те, що особливо запеклі дискусії точилися щодо теми Божого об’явлення. Вирішальною у цьому контексті стала промова Папи Павла VI. В той час зродилася ідея, що Святе Письмо є повним, у ньому, мовляв, можна знайти все, а тому Передання не є потрібним, Учительський Уряд Церкви не має жодного слова. А Папа передав Соборові 14 формулювань речення, яке слід вставити в текст про Об’явлення, і дав свободу вибрати одне з них, щоб зробити текст всеохоплюючим.

Серед пропозицій було речення, що й увійшла до кінцевого документу, і яке говорить про те, що впевненість Церкви щодо правд віри народжується не лише з відокремленої книги, але потребує живого суб’єкту просвітленої Церкви, яку провадить Святий Дух. Лише в цьому контексті Писання промовляє та має повноту авторитетності. «Це речення, яке ми вибрали у доктринальній комісії, одне з 14-ти, є вирішальним, я б сказав, щоб показати незамінність, необхідність Церкви, щоб, таким чином, зрозуміти, що означає Передання, живе тіло, в якому від початку живе Слово і з якого отримує своє світло, в якому воно зродилося», – зазначив Венедикт XVI, додаючи, що вже сам факт існування канону Святого Письма є церковним фактом, що ці писання є Святим Письмом, це наслідок просвітлення Церкви, яка знайшла в собі цей канон Святого Письма. «Знайшла, а не створила, і завжди й лише в цьому сопричасті з живою Церквою можна дійсно зрозуміти, відчитати Писання, як Боже слово», – наголосив він.

Як підсумував Венедикт XVI, «завдяки Папі і завдяки світлу Святого Духа» створено документ, який є одним «з найкращих та інноваційних» серед плодів Собору, і який ще досі треба якомога краще вивчати. «Тому що також і сьогодні екзегеза піддається тенденції прочитувати Писання поза Церквою, поза вірою, лише в так званому дусі історично-критичного методу, який є важливим, але не настільки, щоб запропонувати розв’язки з остаточною впевненістю. Бо лише тоді, коли віримо, що ці слова не є людськими, але – Божими, і лише якщо живе живий підмет, до якого промовляв і промовляє Бог, зможемо добре пояснювати Святе Письмо», – підкреслив Святіший Отець.