Ми ніколи не самотні, бо маємо Заступника в небі. На загальній аудієнції з Папою Франциском 17 квітня 2013

У молитві «Символ віри» знаходимо ствердження, що Ісус «вознісся на небо та сів по правиці Отця». Цей елемент нашої віри Папа Франциск коментував під час загальної аудієнції, що відбулася 17 квітня 2013 р. на площі Святого Петра у Ватикані. Це була чергова катехиза, присвячена Рокові віри.

Подія Вознесіння є завершенням земного життя Ісуса. Яке її значення та наслідки для нашого життя? У світлі Євангелії від Луки Святіший Отець, насамперед, пригадав слова, сказані євангелистом на початку останнього паломництва Ісуса до Єрусалиму: «А як наблизився час, коли Ісус мав бути піднесений, він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму» (Лк 9,51). Підіймаючись до Святого Міста, Ісус бачить мету, якою є небо, але також добре знає, що «шлях, який знову приведе Його до слави Отця, проходить через хрест». «Також і ми у своєму християнському житті повинні чітко розуміти, що входження у Божу славу вимагає щоденної слухняності Його волі, також і тоді, коли це вимагає жертви, вимагає іноді перемінити наші плани», – наголосив Папа Франциск, вказавши й на те, що вознесіння Ісуса на небо відбувається з Оливної гори, того самого місця, де перед арештом Він єднався в молитві з Небесним Отцем. «Ще раз бачимо, – зауважив Святіший Отець, – що молитва дає нам ласку жити з вірністю Божим задумам».

Святий Лука так описує подію Вознесіння: «знявши руки свої, благословив їх. А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога» (Лк 24, 50-53).

Папа звернув увагу на два елементи цієї розповіді: священичий жест Ісуса та радість учнів. Щодо першого, то він вказує на те, що Ісус є єдиним і вічним Священиком, Який своїми страстями перейшов через смерть та гріб, воскрес та вознісся на небо, а тепер перебуває з Отцем, де заступається за нас, є, за словами святого апостола Івана, «нашим адвокатом». «Як же прекрасно це чути», – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що маємо Заступника, Який «завжди нас захищає від диявольського обману, від нас самих та від наших гріхів». Вознесіння Ісуса дозволяє нам пізнати цю втішну дійсність: «у Христі, справжньому Богові і справжній людині, наша людськість піднесена до Бога; Він відкрив нам шлях».

Наступний елемент, тобто, радість учнів, виглядає нам дивним. Адже коли назавжди розстаємося з нашими рідними чи друзями, передовсім, у випадку смерті, нас огортає природний смуток. Натомість, євангелист говорить про «велику радість» Апостолів після прощання з Ісусом. Чому так? «Саме тому, що завдяки поглядові віри, вони розуміють, що хоч не бачитимуть Його своїми очима, то, однак, Ісус назавжди залишається з ними, не залишає їх, і, перебуваючи в славі Отця, їх підтримує, провадить та заступається за них», – пояснив Папа.

Далі Святіший Отець звернув увагу на те, святий Лука вдруге розповідає про Вознесіння на початку Діянь Апостолів, щоб підкреслити, що ця подія є ланкою, яка поєднує земне життя Ісуса та життя Церкви. Богонатхнений автор розповідає, що учні стояли і споглядали, як Христос відходив, аж поки два чоловіки в сяючих одежах не закликали їх черпати сили для свого життя та свідчення з упевненості в тому, що Ісус повернеться, так само, як вони Його бачили. «Це, власне, заохочення, щоб зі споглядання Ісусового Маєстату черпати сили для несення та свідчення Євангелія у щоденному житті», – сказав Папа Франциск, підсумовуючи: «Вознесіння не вказує на відсутність Ісуса, але каже нам про те, що Він живий між нами в новий спосіб. Він тепер не є у якомусь конкретному місці світу, як це було перед Вознесінням, тепер Він перебуває у Божому маєстаті, присутній в кожному просторі та часі, близький до кожного з нас. Ми ніколи не самотні в нашому житті, ми маємо цього адвоката, Який чекає на нас та захищає. Ми ніколи не самотні».