Той, хто нас слухає та бачить, повинен змогти в наших діях відчитати те, що чує
з наших вуст. Папа Франциск в базиліці святого Павла за мурами
Звіщати, свідчити та поклонятися – ці три слова стали темою проповіді Папи Франциска,
яку він виголосив під час першого Євхаристійного богослуження, яке він очолив в базиліці
святого Павла за мурами. У неділю, 14 квітня 2013 р., ввечері, Святіший Отець відвідав
останню з чотирьох Папських базилік Вічного Міста. Перед початком Святої Меси він
помолився біля гробу святого Павла, а після її завершення – перед іконою Пресвятої
Богородиці, яка зберігається в каплиці Розп’яття, і перед якою 1541 року святий Ігнатій
Лойола, засновник Єзуїтського Ордену, та його перші товариші склали вічні обіти, що
було фундаментальною подією у становленні Товариства Ісусового.
За словами
Папи, святий апостол Павло був смиренним і великим Апостолом Господа, Якого він звіщав
словом, Якому дав свідчення мучеництвом та Якому поклонявся усім серцем.
Коментуючи
читання з Діянь Апостолів, Святіший Отець зазначив, що на наказ замовкнути і не навчати
в ім’я Ісуса, Апостоли чітко відповіли: «Слід більше слухати Бога, а не людей». І
їх не зупинило ні бичування, ні інші переслідування та кари. «А ми? – Запитав проповідник.
– Чи здатні ми нести Боже слово в середовища нашого життя? Чи вміємо говорити про
Христа, про те, Ким Він є для нас, в своїй родині, з людьми, які є частиною нашого
щоденного життя? Віра народжується зі слухання, а зміцнюється звіщенням». Але звіщення
святого Петра та апостолів не обмежується лише словами, «віра в Христа заторкує їхнє
життя, яке перемінюється, отримує нове спрямування, і саме своїм життям вони дають
свідчення вірі та звіщенню Христа».
Євангеліє розповідає про те, як Ісус тричі
запитував святого Петра, чи він любить Його, а на його ствердну відповідь доручив
пасти Своє стадо, а пізніше додав: «Як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже
тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш» (Ів 21,18). «Це слово, – сказав Святіший
Отець, – звернене, насамперед, до нас, пастирів: неможливо пасти Боже стадо, якщо
не погодитися на те, щоб нас провадила Божа воля, навіть і туди, куди ми не хочемо,
якщо ми не готові свідчити Христа даруванням себе самих, безоглядно і безкорисливо,
іноді й ціною власного життя. Але це стосується всіх: Євангеліє слід звіщати та свідчити.
І кожен повинен запитати себе: як я свідчу Христа своєю вірою?» Йдеться про те, щоб
мати відвагу жити по-християнськи. Свідчення бувають різними, і кожне є важливим.
Також і те, приховане від загалу, свідчення людини, яка щодня живе вірою. І свідчення
тих, які переносять страждання з причини вірності Євангелію, хто віддає своє життя
за вірність Христові. «Той, хто нас слухає та бачить, повинен змогти в наших діях
відчитати те, що чує з наших вуст і прославити Бога!», – наголосив Папа Франциск.
Однак,
як зауважив далі проповідник, все це стає можливим лише тоді, коли ми розпізнаємо
Ісуса, Який нас покликав та запросив іти Своїми слідами, та переживаємо з Ним глибокі
внутрішні взаємини. У цьому контексті Святіший Отець запропонував кожному в своєму
сумлінні відповісти на наступне запитання: «Чи поклоняємося Господеві? Чи приходимо
до Бога лише, щоб просити та дякувати, чи приходимо також, щоб адорувати Його?» Що
ж означає адорувати, поклонятися? «Це означає навчитися бути з Ним, зупинятися, щоб
з Ним спілкуватися, відчуваючи, що Його присутність є найсправжнішою, найкращою, найважливішою
від всіх інших».
Поклонятися Господеві означає віддавати Йому те місце, яке
Він повинен займати у нашому житті, а тому слід позбуватися численних малих чи великих
ідолів. Іноді вони бувають добре прихованими, ними можуть бути «амбіції, кар’єризм,
смак успіху, ставлення себе в центрі, намагання переважати над іншими, претензії на
те, щоб бути єдиними володарями свого життя, якийсь гріх, до якого ми прив’язані».
Кожен, за словами Святішого Отця, повинен щиро в своєму серці відповісти і на таке
запитання: якого прихованого ідола маю я у своєму житті, який заважає мені покланятися
Господеві?
«Дорогі брати й сестри, – сказав на завершення Папа Франциск, –
Господь щодня кличе нас вірно та відважно іти за Ним, Він зробив нам великий дав,
вибравши Своїми учнями; Він заохочує нас звіщати Його з радістю, як Воскреслого, але
просить чинити це словом та свідченням свого щоденного життя. Господь є єдиним, єдиним
Богом нашого життя та заохочує нас позбавлятися багатьох ідолів і поклонятися лише
Йому. Звіщати, свідчити, поклонятися».