Це – молодь Папи. Свідчення волонтерів Всесвітнього Дня Молоді в Мадриді

«Так, я належу до молоді Папи. До тієї молоді, яка позаминулого літа виспівувала ім’я Венедикта XVI вулицями Мадриду та на аеродромі Куатро Вієнтос. Я є частиною тієї молоді, задля якої 84-річний чоловік витримував понад сорокаградусну спеку та зливу з вітром. Тієї молоді, яку Папа навчав, що подібно до того, як тоді ввечері ми витримали дощ, то з Христом зможемо подолати всі життєві перешкоди. Я є частиною тієї молоді, на яку Папа покладає надії, яку просить завжди бути радісною та свідчити за будь-яких обставин. Належу до тієї молоді, яка тепер бачить, як її Папа, позбавлений сил з огляду на похилий вік, поступився місцем для наступника, щоб провадити Христову Церкву. Так, я є частиною тієї молоді, яка повинна подякувати Венедиктові XVI за все те, чого він нас навчив, не лише словами, але також своїм прикладом відданості, також і в хвилини труднощів. Сьогодні час подякувати Богові за Йозефа Ратцінгера за те, що одного дня Він вибрав його та поставив на служіння нам. Сьогодні час, щоб молитися за нього, молитися за нашого майбутнього Папу і молитися за Христову Церкву. Це – молодь Папи, хто б ним не був, і це – молодь Церкви!» – такі послання можна було прочитати на вітринах соціальних мереж багатьох іспанських юнаків і дівчат після того, як увесь світ облетіла звістка про те, що Венедикт XVI заявив про своє зречення. Численні молоді люди висловили свою близькість до Венедикта XVI, бажаючи засвідчити йому свою близькість та підтримку.

Католицьке інформагентство ZENIT сконтактувалося з деякими юнаками і дівчатами, які були волонтерами під час Всесвітніх Днів Молоді в Мадриді 2011 року, і мали змогу бути близько біля Венедикта XVI.

«Кілька днів перед початком ВДМ, я отримала повідомлення про те, що є однією з тих, кого вибрано, щоб зустріти Папу», – ділиться спогадами Крістіна з Іспанії. Однак, найбільший сюрприз, за її словами, очікував на молодь у сам час зустрічі. Кілька годин перед прибуттям Папи до Мадриду, описуючи перебіг зустрічі, їм повідомлено, що, на жаль, не буде можливості привітатися з ним. «Однак, – розповідає дівчина, – того 18 серпня наш улюблений Венедикт XVI хотів привітатися з кожним із нас. Він порушив протокол, не “послухав” правил організаторів та відклав набік сценарій події. Ми могли наблизитися до нього та звернутися з кількома словами». «Пригадую його лице, ту усмішку, ті доброзичливі “дідусеві” очі, які відчували те, чого я бажала. Для мене він був непідробною особою», – поділилася спогадами Крістіна, додаючи, що вона «дуже вдячна йому за те все добро, яке він вчинив протягом свого понтифікату».

Серед волонтерів шляхом жеребкування були вибрані представники кожного континенту, які обідали разом з Папою Венедиктом XVI. Серед них була Сільвія з Демократичної Республіки Конго. В інтерв’ю для інформагентства ZENIT вона зазначила, що можливість бути близько біля Святішого Отця, особисто з ним спілкуватися, «наклала відбиток на усе її життя», додаючи, що це також був найкращий подарунок з нагоди дня народження, яке вона відзначала наступного дня. «Пригадую ті хвилини, як момент миру і спокою, які нам дало перебування навпроти Папи. Папа – дуже близька і уважна особа. Він взяв мене за руку та дивився прямо очі, коли ми перекинулися кількома словами. Під час обіду ми не переставали дивитися на нього, будучи дуже уважними до його послання, яке він хотів нам передати, бо не хотіли загубити жодного слова».

Бенхамін Пас з Аргентини був одним з тих юнаків і дівчат, які, по-одному представляючи 5 континентів, під час заключної Служби Божої отримали з рук Венедикта XVI місійний хрест. За його словами, волонтерська праця під час ВДМ дала змогу пізнати невідомий раніше аспект Святішого Отця – його людську, батьківську сторону. «Простим, але дуже промовистим прикладом для всіх присутніх було те, що трапилося під час чування на Куатро Вієнтос. Два мільйони юнаків і дівчат зібрані з Папою, як раптом серед гарячого мадридського літа зірвалася буря. Найближчі співробітники переконували Святішого Отця залишити сцену, а він їм неодноразово відповідав, що якщо молодь залишається, то і він це зробить». Бенхамін також прокоментував зречення Папи: «В контексті, де багато-хто змагається про те, щоб здобути або зберегти владу, цей його жест виявляє велику покору та любов до інституції, яку він представляє. Думаю, що йому було б легше продовжувати своє служіння, але почуття відповідальності спонукало його зробити цей крок, усвідомлюючи напади на його особу, які він спричинить».

Ернесто з Ель-Сальвадору під час згаданого чування ніс хрест. «Ми мали перенести його з однієї частини сцени на іншу, під час того, як звучав гімн ВДМ, – згадує він. – І хоч на перший погляд так не здавалося, але хрест був досить важким. Кожен з нас походив з різних кінців світу. Це була урочиста і зворушлива хвилина. Коли ми йшли, я відчув погляд Папи, повний любові. А тоді прийшла відома вечірня буря, і наші спільні зусилля, щоб пориви вітру не розбили хрест. Однак, знову згадую спокійний погляд Папи під час цієї бурі. Дехто вагався, чи слід продовжувати захід. Святіший Отець не мав жодних сумнівів, що слід. Він був прикладом для нас усіх».