Папа Венедикт XVI вказав Європі шлях до виходу кризи. Бесіди про соціальну доктрину Церкви (79) Аудіо+текст

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

************************************************

Папа Венедикт XVI вказав Європі шлях до виходу кризи: наново віднайти свою тотожність

У ці дні головною новиною, яка стосується життя Церкви, є зречення Папи Венедикта XVI, який 28 лютого 2013 року завершує своє служіння Глави Католицької Церкви та Держави-Міста Ватикану. З різних кінців світу надходять коментарі та побажання не лише від єпископатів та провідників Церков і релігійних віровизнань, але й від Глав Держав і Урядів, зважаючи на роль, яку Римський Архиєрей та Святий Престол відіграють у сфері міжнародних стосунків. Неабиякий відгук новина про зречення Папи мала в середовищі інституцій Євросоюзу. Сьогодні, в рамках звичних у середу Бесід про соціальну доктрину, пропонуємо вашій увазі підсумок інтерв’ю, яке журналіст Радіо Ватикану Фауста Сперанца записала з монсеньйором Альдо Джордано, Постійним Спостерігачем Апостольської Столиці при Раді Європи.

Насамперед, монсеньйор Джордано звернув увагу на той факт, що кардинал Йозеф Ратцінгер після свого обрання на Наступника святого Петра вибрав ім’я Венедикт. І тут є очевидним посилання на Небесного покровителя Європи, патріарха західного монашества. Цим він висловив своє повне зацікавлення питанням поширення християнства на європейському континенті та невід’ємним для сучасності та майбутнього цих земель християнським корінням. «Я думаю, – зауважив ватиканський дипломат, – що Папа намагався супроводжувати європейську людину в її пошуках, без сумніву, нелегких та неспокійних». Тут можна згадати святого Августина, улюбленого Отця Церкви Папи Венедикта XVI, який казав: «Неспокійне моє серце, доки не спочине у Бозі». Можна ствердити, що Європа має неспокійне серце, і що Папа знає питання європейця, супроводжує його та хоче вказати йому на ціль, якою є особиста зустріч з Ісусом з Назарету.

«Європа переживає кризу: економічну, кризу цінностей, кризу політичного управління. Венедикт XVI неодноразово висловлював стурбування щодо деяких механізмів економічного світу, які не служили людині. Існує також духовна цінність його повчань. Що можна про це сказати?» – таким було наступне запитання, на яке Постійний Спостерігач Апостольської Столиці при Раді Європи відповів, що Папа, можливо, був першим з-поміж інших, хто вказав на осердя кризи Європи. «Ми знаємо, що стоїмо перед обличчям такої кризи, яка є майже системною та відсилає до проблем мислення, до культурних проблем», – зазначив він. Папа ж вказав на серце цієї кризи, перестерігаючи Європу перед небезпекою взагалі зійти зі сцени міжнародної політики, економічного та культурного впливу. Ця небезпека пов’язана з фактом, що Європі загрожує втрата своєї ідентичності, і саме на цьому Венедикт XVI зосередив свою увагу. На думку Святішого Отця, ця самобутність полягає в зустрічі між науковим розумом, філософським та юридичним розумом і християнським мисленням. І сучасні тенденції поступового розділення між цими двома сенсами є загрозою для Європи.

Монсеньйор Альдо Джордано, який перебуває у Страсбурзі, де розташований Європейський парламент та осідки інших інституцій, відповідаючи на запитання журналістки, розповів про реакцію на заяву Папи Венедикта XVI про зречення з уряду. «Словами, які я найчастіше чув у середовищі європейських інституцій, – сказав він, – є “відвага”, “відповідальність”, “великодушність”, “смирення”, а особливо – “свобода”, пов’язана, зрештою, з покорою. На загал, було велике зворушення, але також смуток та майже однодушний подив з огляду на послідовність цього рішення. Мені здається, – додав ватиканський дипломат, – в багатьох вийшло на поверхню почуття вдячності». Можливо, дехто також запитав себе, чи це рішення Папи не зобов’язує нас до глибокого іспиту сумління, як всередині Церкви, так і як європейців: чи ж не є це історичне рішення спонукою дати відповідь на запитання: «Куди ми прямуємо?».

Венедикт XVI навчає нас, що якщо наша історія хоче мати майбутнє, то повинна також бути вкоріненою у традицію. Хтось був перед нами, хтось нас випереджував, ми походимо з певної історії. «І на цій великій історичній хвилі, в яку ступаємо, ми маємо також запитати себе, який вклад у майбутнє може зробити Європа, відновлюючи вірність нашому покликанню, відновлюючи вірність тому багатству, яке Європа зростила протягом століть», – зазначив Постійний Спостерігач Апостольської Столиці при Раді Європи.