Заняття спортом можуть сприяти вихованню до духовного атлетизму. Папа Венедикт XVI під час зустрічі з членами Італійського Олімпійського Комітету

«Будь-яка спортивна діяльність, чи то на аматорському рівні, чи на професійному, вимагає чесності в змаганнях, пошани до свого тіла, почуття солідарності й альтруїзму, а також радості, задоволення та свята. Все це передбачає шлях справжнього людського дозрівання, сповненого відречень, наполегливості, терпеливості, а передовсім – покори, яка хоч і не збирає аплодисментів, є, однак, секретом перемоги», – сказав Папа Венедикт XVI, приймаючи у понеділок, 17 грудня 2012 року, делегацію Італійського Національного Олімпійського Комітету разом з призерами цьогорічних Олімпійських та Паралімпійських Ігор в Лондоні.

«Церква цікавиться спортом, тому що турбується про людину, цілу людину, та визнає, що спортивна діяльність має вплив на виховання, формування особи, на взаємини та духовність», – пояснив Святіший Отець, додаючи: «Спортсмен, який переживає свій досвід у цілості, стає уважним до Божого плану щодо свого життя, вчиться слухати Його голос під час довготривалих тренувань та розпізнавати Його в обличчі товариша, а навіть – у противникові під час змагань».

Звертаючись до олімпійських та паралімпійських чемпіонів, Папа зазначив, що на них покладається важливе завдання: бути для тих, хто ними захоплюється, прикладом для наслідування, зокрема, здобуваючи спортивні здобутки справедливо та чесно. «Тиск здобуття значущих результатів ніколи не повинен спонукати шукати скорочених шляхів, як це стається у випадку вживання допінгу», – наголосив Венедикт XVI, побажавши, щоб допомогою уникнути цих, насправді тупикових ситуацій, був командний дух, закликаючи також підтримувати тих, хто визнає, що помилився.

«В цьому Році віри, – зазначив Святіший Отець, – я б хотів також підкреслити, що спортивна діяльність може виховати людину також і до духовного “спортивного запалу”, що означає жити кожного дня, намагаючись перемагати зло добром, брехню – правдою, ненависть – любов’ю, а це, насамперед, у собі самих». У контексті нової євангелізації Папа висловив припущення, що світ спорту може бути своєрідним «притвором язичників», тобто, «цінною нагодою зустрічі, відкритої на усіх, віруючих і невіруючих, під час якої досвідчується радість і труднощі, пов’язані з необхідністю спілкуватися з людьми відмінних культур, мов та релігійної приналежності».

Наприкінці Венедикт XVI пригадав постать блаженного П’єра Джорджо Фрассаті, італійського юнака, який, за його словами «поєднував захоплення спортом із захопленням Богом. Заохочую вас, дорогі спортсмени, – сказав Папа, – читати його біографію: блаженний П’єр Джорджо показує нам, що бути християнином означає любити життя, любити природу, а передовсім – любити ближнього, особливо, людей, що зазнають труднощів. Бажаю кожному з вас досвідчити найбільшої радості: тієї, що випливає з того, що день-за-днем стаємо кращими, коли любити вдається завжди трохи більше».