Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (20)

Знайомлячись із спадщиною Другого Ватиканського Собору, попередніми разами ми згадали про роль, завдання та обов’язки священиків і єпископів, як також про їхнє особливе і незамінне місце в житті Церкви. Але Отці Собору також звернули увагу на важливість дбання про покликання та про належне приготування священиків, опрацювавши Декрет Optatam totius про священиче формування.

Певна річ, священиче формування неможливе без тих, які повинні формуватися. Тому цей декрет починається із ствердження, що «дбання про розвиток священичих покликань є обов’язком всієї християнської громади» (п. 2). Собор підкреслює також особливу роль сім’ї, яка є, немовби, «першою семінарією». Священичі покликання народжуються в громадах, де є жива віра.

Декрет вказує на п’ять вимірів формування священика, а це духовний, інтелектуальний, душпастирський, дисциплінарний та загальнолюдський. Поглиблення взаємин з Господом Богом повинно супроводжуватися зростанням у людській зрілості. Дисципліна в семінаріях не може бути лише зовнішньою, але повинна спричинятися до формування звички усвідомлено приймати авторитет настоятелів.

Інтелектуальне формування повинно допомогти майбутнім священикам «шукати у світлі об’явлення розв’язання людських проблем» та застосовувати вічні істини «в постійно змінних обставинах цього світу» (п. 16). Щодо приготування до душпастирської праці, то Собор вказує на два аспекти: на душпастирство Святих Тайн, звернене до віруючих, та готовність виходити до тих, хто помиляється та до не невіруючих (п. 19). Щоб добре сповняти свої завдання, священик також повинен уміти пробуджувати й підтримувати апостольську діяльність мирян.

Врешті, Декрет Optatam totius стверджує, що священиче формування стосується не лише семінаристів, але повинно продовжуватися і після свячень.