Бесіди про соціальну доктрину Церкви (70) Аудіо+текст

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

******************************
В Україні добігає до завершення чергова виборча кампанія. Завершується остаточний підрахунок голосів, хтось втішається перемогою. Хтось розчарований та зневірений результатами. Багато-хто запитує, а що далі. Перед голосуванням провідники християнських конфесій пригадували нам про обов’язок брати участь у виборах, про відповідальність за те, щоб діяти згідно зі своїм сумлінням, про необхідність долати страх і зневіру.

Вибори позаду. Коли йдеться про політику, то найчастіше чуємо про її незадовільний стан, про кризу. Різні скандали, яких ми були свідками, стають черговим сигналом про те, що політика втратила своє первісне покликання, тобто бути інструментом, що через добре управління дбає про збереження, захист та розвиток спільного добра, а також про захист прав найслабших. Часто чуємо голоси про необхідність нової політики, яка б виявляла волю та здатність до зрілості, повертаючи той кредит довіри, так необхідний для впевненого поступу вперед у непрості часи, які переживає сьогоднішній світ.

Явище корупції, яке дедалі більше поширюється, як також сліди присутності організованої злочинності в політичній системі, які дедалі частіше випливають на світ в різних країнах, свідчать не лише про послаблення морального кодексу окремих політичних постатей, але також сигналізують про глибоку кризу політичної системи загалом.

Перетворення політики у професію та прогресивне поглинання політичної сфери діяльністю партій спричинилися до того, що відповідальність за будування суспільних зв’язків та дбання про спільне добро делеговані автономному секторові, який крок-за-кроком перетворився у відокремлений замкнутий світ, дедалі більше позбавлений контролю та правил. Внаслідок цього наше щоденне суспільне життя виявилося позбавленим одного дуже суттєвого блага – здатності та бажання кожного цікавитися добром усіх, беручи участь у будуванні політичної діяльності, яка була б плодом усього суспільства.

За таким збіднінням розуміння участі в суспільному житті приходить також і збідніння цінностей. Окремий індивід втрачає здатність розпізнавати свою особисту відповідальність за будування суспільного простору, піддаючись спокусі відчитувати суспільні зв’язки виключно у перспективі користі та прибутку. Відповідно, і політичний клас свою роль розглядає, насамперед, у корпоративному ключі, дбаючи про захист прав деяких суспільних груп, а не про підтримку та передавання цінностей, що лежать в основі спільного добра. Одне слово, спостерігаємо втрату вміння розпізнавати спільне добро та суттєві цінності людської особи, як основу нашого життя у спільноті.

Такий стан вимагає від усіх чуйності. Своє слово щодо цього вже неодноразово сказала й Церква. Про необхідність переосмислювати стилі життя, відкриваючи цінність солідарності, про необхідність того, щоб політичний клас відзначався моральним сумлінням, чесністю в діянні ми неодноразово чули з уст Папи Венедикта XVI та інших ієрархів, про що неодноразово йшла мова в наших передачах у середу.

Особливу роль у ці нелегкі часи можуть відіграти належні зусилля у виховній сфері. Кожен християнин повинен навчитися відчувати відповідальність, яку несе за всіх людей, своїх братів у Христі, за те, щоб разом з ними будувати суспільне співжиття та розвивати спільне добро. Кожен християнин має також обов’язок робити свій вклад у будування доброї політики. А ще більше це стосується християн, які беруть безпосередню участь в політичному житті. Адже сучасне суспільство дуже потребує оновленої політичної культури, в якій зможуть проявити себе особи, здатні до морально доброго життя та громадянської відповідальності.