2012-10-24 08:11:21

Бесіди про соціальну доктрину Церкви (69)


Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії: RealAudioMP3

*******************

Милосердна любов – справжня душа політики

Влітку цього року у Ватиканському видавництві побачила світ книга «Політична милосердна любов. Промови до чоловіків та жінок, що трудяться в громадських інституціях», автором якої є єпископ-помічник Римської дієцезії Преосвященний Лоренцо Леуці. Це видання представляє деякі важливі промови Папи Венедикта XVI до представників світу політики.

У презентації книги автор пригадує, що Енцикліка Венедикта XVI «Caritas i Veritate» пробудила велике зацікавлення як у академічному світі, так і в громадянській спільноті, відкриваючи нові горизонти для пошуку нових шляхів будування громадянського співжиття. Вчення цього Папи супроводжує етап сучасної історії, коли ідеалізм поступається місцем реалізмові.

Необхідність такого переходу зауважили всі, однак, іноді важко погодитися з тим, що речі, які опрацьовувалися роками, а навіть і десятиліттями, можна та потрібно по-новому осмислити, очистити та перемістити акценти. Однак, слід розпочати складне діло чесності та інтелектуальної винахідливості, здатне стати промотором справжнього оновлення. Свій внесок у виконання цього завдання покликані зробити всі ті, хто виконує відповідальну роль у різних інституціях, починаючи від парламенту та закінчуючи органами місцевого самоврядування.

У промовах, які Венедикт XVI виголосив до представників світу політики, можемо знайти програму духовного та культурного оновлення, потрібного для того, щоб підтримати та розвивати таку політичну й суспільну діяльність, душею якої буде любов. Цей шлях, – як зауважує єпископ Леуці, – опирається на чотирьох підвалинах.

Першою є бажання докладати зусилля для того, щоб викликати любов. Під час зустрічі зі світом політики в Мілані, Венедикт XVI, коментуючи думки святого Амброзія, пригадав, що адміністратор повинен уміти пробудити в громадян почуття захоплення своєю посвятою спільному благові. Не взаємини залежності чи підпорядкування, але – пошани і довіри, співпраці та ділення, через які на передній план виходить бажання управлінця посвятитися добру громадян. Громадяни, в такому випадку, почуватимуться живою частиною суспільного життя, в якому вони є не просто спостерігачами, але активними учасниками побудови спільноти.

Другою підвалиною є служіння праву. На прикладі молодого царя Соломона, Венедикт XVI заохочує політиків не ставити нічого понад закон, що є упривілейованим шляхом для подолання несправедливості. Це шукання законності повинно стати постійним проханням в молитві та постійною мотивацією рішень. Не мається на увазі бути простим виконавцем приписів, але – відважним та вірогідним служителем сприяння гідності людської особи і людства, яким, іноді, загрожують несправедливі закони, накинуті більшістю. Лише належне юридичне формування, супроводжуване глибоким почуттям справедливості, може вчинити політика здатним приймати рішення, які будуть значущими та далекоглядними для зростання суспільної спільноти.

Невід’ємним елементом цього процесу є сприяння діалогові між вірою та розумом. Вказуючи на постать святого Томаса Мора, Небесного покровителя політиків, Папа Венедикт XVI заохочує політиків, незалежно від культурної та релігійної приналежності, не боятися допустити віру в глибокий та постійний діалог з розумом. Цього вимагає добро громади, а передовсім, нова історична ситуація, в якій релігійна віра, зокрема й християнська, покликана не диктувати норми, але запропонувати нові шляхи для формування такої культури, яка б могла скеровувати політичні рішення до цілей, які включають цілу людину та всіх людей. Діалог між вірою та розумом, між світськість та сакральністю, не має на меті звузити горизонти політики, а навпаки, розширити її перспективи, визволяючи від двозначних та обмежених часткових рішень.

Четвертою підвалиною запропонованого Венедиктом XVI оновлення політики є завдання свідчити надію. Під час зустрічі з чеськими політиками, пригадуючи національне гасло «Veritas vincit» (Істина перемагає), Папа висловив побажання, щоб кожен з них на особистому досвіді пережив красу та добро істини. Лише на основі цього внутрішнього переконання політик зможе будувати «структури свободи», в яких всі люди зможуть відкривати глибокий сенс свого існування та спільнотного життя. Щоб очолювати спільноту, кожен відповідальний повинен уміти поєднувати боротьбу за свободу із шуканням істини. Бо одна без другої можуть стати шляхом руйнування людської гідності.

Залишається побажати, щоб ознайомлення з вченням Святішого Отця спричинилося до розвитку дослідницьких груп, ініціатив та заходів, особливо, за участю молодого покоління, які б стали місцем відродження надії на те, що будування цивілізації любові є можливим.








All the contents on this site are copyrighted ©.