Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (14)

Темою сьогоднішньої короткої зустрічі зі спадщиною Другого Ватиканського Собору є його Декрет «Inter mirifica», присвячений засобам суспільної комунікації. Пригадаємо, що ця рубрика приготована на основі циклу передач «Компас третього тисячоліття» о. Даріуша Ковальчика, ТІ, який в одному з випусків розповідає про те, що відомому італійському режисерові та сценаристові Федеріко Фелліні приписують слова: коли народився кінематограф, Церква вважала його ділом Сатани, і коли Церква, врешті, відкрила, що кінематограф міг бути доброю річчю, він уже перемінився в діло Сатани.

Собор, – на думку о. Ковальчика, – не повторив цієї помилки, стверджуючи у Декреті Inter mirifica: «Церква визнає, що ці засоби, якщо ними добре користуватися, приносять людству велику користь. (...) Але вона також знає, що людина може вживати їх всупереч задумам Творця й обернути їх на свою загибель» (п.2).

Собор вказує на необхідність чистого сумління у вживанні засобів комунікації, передовсім, в стосунку до двох, особливо суперечливих моментів. Перший стосується пошуку та поширення новин. Інформація повинна бути не лише відповідною до правдивості фактів, але повинна також шанувати права та гідність людини. Сьогодні, коли для привертання уваги публіки розшукуються, насамперед, сенсаційні новини, варто пригадати ствердження Другого Ватиканського Собору про те, що «не кожне знання приносить користь, натомість любов є конструктивною» (ч. 5). Очевидно, що це не означає, що ЗМІ не повинні здійснювати суспільний контроль.

Друге питання стосується взаємин між правами мистецтва та нормами морального права. Декрет «Inter mirifica» стверджує, що першість об’єктивного морального порядку є вищою понад усіма різноманітними формами людської діяльності, в тому числі і над мистецтвом. Це неправда, що тим, хто посвячується мистецтву, слід все дозволяти. Відкидаючи етичний вимір, можна створити лише так звані композиції, які, позбавлені справжньої глибини, обмежуються лише провокаціями.

Тому, для того, щоб могти давати відповідь на поставлені питання, сьогодні, більше, як будь-коли раніше, є актуальним постулат Другого Ватиканського Собору про те, що слід «формувати священиків, богопосвячених осіб та мирян, які з належною компетентністю», як професійною, так і моральною, вмітимуть користуватися засобами комунікації.