Чому «Рік» віри?

Церква замислюється над новою темою: трохи більше, як рік, тобто від річниці відкриття Другого Ватиканського Собору, а саме з 11 жовтня цього року, до свята Христа Царя за латинським календарем наступного року, відбуватимуться події, зустрічі, конгреси та засідання, присвячені «Рокові віри». Відтоді, як у жовтні минулого року Папа Венедикт XVI оголосив про цей особливий рік, стало ясно, що після Року святого Павла та Року священства потрібен Рік, присвячений великому проектові нової євангелізації.

Вже відтепер цей рік віри має всі ті елементи, які, зазвичай, характеризують великі події: відкриття та заключне святкування, кульмінаційні моменти, спеціальну емблему, і т.д. Ватикан – це не єдине місце, де відбуватимуться події з нагоди Року віри. Заплановано, що до цього приєднаються місцеві Церкви своїми заходами, зустрічами, богослуженнями, конгресами, виставками, що відбуватимуться під девізом цього особливого періоду.

Навіть якщо такий тематичний рік несе в собі також небезпеки, пов’язані з великими подіями, цю проблему часто обговорювали з приводу Всесвітніх Днів Молоді. Тисячі людей, що збираються разом, особливий дух, музика, особлива атмосфера можуть причинитися до зміни людей та їхніх відчуттів, але потім вони повернуться додому і до свого повсякденного життя, і буває важко внести туди отой пережитий дух. Подібне може статися і з особливими подіями, пов’язаними з Роком віри.

Природно, що події зосереджуються на певному моменті. Однак, віра, перш усього, щоденна віра, шукає чогось більшого. Віра включає час, свідчення та передавання, вона прагне перемінити віруючого. Атмосфера певного моменту, навіть і гарного, не вистачає. Тому Рік віри не повинен стати шерегою заходів. То ж чим він повинен бути?

Оголошуючи Рік віри, під час проповіді 16 жовтня 2011 року, Папа Венедикт XVI коротко відповів на це запитання. Він використав такі активні дієслова: давати, вести, зміцнювати, дарувати і, очевидно, звіщати. Папа прагне, як він сам казав, імпульсу для всієї Церкви. У той же день, трохи пізніше, перед проказуванням молитви «Ангел Господній», Венедикт XVI ще раз уточнив мету цього року: не йдеться про річницю Собору, як таку, але про щось насиченішого, про звіщення. Отож, Рік віри повинен бути чимось активним, або краще сказати, прагне пробудити живучість віри.

Як подія, Рік віри також може зробити важливий внесок. Ключовим словом є «імпульс». Події та зустрічі, Служби Божі та концерти не дадуть відповіді на всі відкриті запитання. Але можуть винести їх на поверхню. Ось чому події є дуже корисними: вони уконкретнюють теми.

Рік віри буде, отже, продовженням того, що у Ватикані прагнуть зробити єпископи, зібрані на Синоді. Він є продовженням того, що має на меті зробити спогадування Другого Ватиканського Собору, тобто, оновлене оновлення. Для Церкви буде корисним присвятити цілий рік питанням звіщення віри в наш час та знати, що це робитимуть усі інші. В цьому головний мотив Року віри. Все інше повинно, як завжди, відбуватись у щоденному житті.

Бернд Гаґенкорд, ТІ
Німецька Редакція