2012-10-12 14:13:08

Папа прийняв Отців Другого Ватиканського Собору та провідників єпископатів, що прибули до Ватикану на відкриття Року віри


«Щире і братерське вітання, з яким прагну до вас звернутися, народжується з того глибокого сопричастя, яке може утворитися лише з Євхаристійного богослуження», – сказав Папа Венедикт XVI, приймаючи опівдні, у п’ятницю, 12 жовтня 2012 р., Отців Другого Ватиканського Собору, Глав Східних Католицьких Церков та Президентів Єпископських Конференцій, які напередодні брали участь в урочистому відкритті Року віри.

Папа зазначив, що Патріархи та Архиєпископи Східних Церков і Президенти Єпископських Конференцій представляють тут сотні єпископів з усіх регіонів світу, та скерував окремі слова привітання до присутніх учасників Другого Ватиканського Собору, згадуючи й про тих, які з огляду на похилий вік, не змогли прибути, «але запевнили духовну єдність, як також – жертвували свої страждання».

Серед різних спогадів з того «настільки живого, багатого та плідного» періоду Святіший Отець виокремив одне слово, запропоноване блаженним Іваном ХХІІІ, яке, немовби програмне, постійно звучало під час соборових праць: aggiornamento – «оновлення». «На відстані п’ятдесяти років після відкриття цього урочистого Церковного зібрання, дехто може запитувати, чи цей вираз, може навіть і від самого початку, не був надто вдалим», – зауважив Венедикт XVI, додаючи, що хоч про вибір того чи іншого терміну можна було би годинами дискутувати, то зовсім зрозумілою і правильною є думка, на яку хотів вказати його попередник: «Християнство не повинно вважатися “чимось з минулого”, на нього не слід дивитися з поглядом, постійно зверненим “назад”, тому що Ісус Христос є вчора, сьогодні і навіки. Християнство позначене присутністю вічного Бога», – сказав Венедикт XVI, наголошуючи, що саме тому, «християнство є завжди новим», а ця постійна актуальність, «aggiornamento», не означає розриву з традицією, не означає спрощення віри чи пристосування її до моди, до того, що подобається загалу, а навпаки, «подібно, як це робили Отці Собору, також і ми повинні вносити “сьогодні”, яким живемо, в вимір християнського таїнства».

Собор, за словами Папи, був часом благодаті, під час якого Святий Дух «навчив нас, що Церква на своєму історичному шляху повинна завжди промовляти до сучасної їй людини, але це може статися лише силою тих, які мають глибоке коріння в Бозі, дозволяють, щоб Він їх провадив». Цього не може зробити той, хто лише пристосовується до проминаючих моментів, шукає легшого шляху.

«Дорогі брати в єпископстві, пам’ять про минуле є цінною, але ніколи не є сама в собі метою», – звернувся наприкінці Венедикт XVI, додаючи, що найкращим способом відзначити річницю Собору буде зосередитися на головній думці його послання, якою є ніщо інше, як «віра в Христа, єдиного Спасителя світу, звіщувана людині нашого часу». «Щиро бажаю, – завершив Святіший Отець, – щоб через відзначення Року віри усі місцеві Церкви віднайшли слушну нагоду для завжди потрібного повернення до живого джерела Євангелія, до перемінюючої зустрічі з особою Ісуса Христа».

Опісля, в залі ім. Папи Павла VI, відбувся обід за участю Папи, Отців Другого Ватиканського Собору, Отців Синоду про нову євангелізацію та провідників єпископатів світу.







All the contents on this site are copyrighted ©.