Інтерв’ю з експертом Синоду Єпископів, сестрою Луїзою Цюпою, СНДМ
У Ватикані триває ХІІІ Генеральна Асамблея Синоду Єпископів. Безпосередній доступ
до учасників Синоду має кілька призначених журналістів Ватиканського Радіо, що готують
репортажі та проводять інтерв’ю. Один із них – Паоло Ондарца, редактор італійського
відділу Радіо Ватикану. Він розмовляв з Сестрою Служебницею Луїзою Цюпою, заступником
Голови Катехитичної комісії УГКЦ, що є в рядах експертів цього синодального зібрання.
Інтерв’ю проводилось італійською мовою.
С. Луїза, СНДМ, розповіла, що вона
народилась в українській родині в Бразилії і після навчання у Римі у 1991 році, після
виходу УГКЦ з підпілля, на запрошення кардинала Мирослава Івана Любачівського, який
уже зміг повернутись в Україну, за благословенням настоятелів Згромадження Сестер
Служебниць Непорочної Діви Марії, розпочала місію в Україні, посвятившись організації
катехитичної справи, як структури, так і формації катехитів. Сестра Служебниця
Луїза дотепер трудиться у катехитичній сфері, вона є заступником Голови Катехитичної
комісії УГКЦ, директором катехитично-педагогічного інституту УКУ у Львові.
На
питання, які виклики ставить нова євангелізація перед катехитичною сферою, Сестра
Луїза Цюпа відповіла, що, перш усього, самі катехити зустрічаються з живим Христом,
з Євангелієм, яке особисто промовляє до кожної людини, до тих, які послані звіщати,
говорити про Христа, але не словами, які не мають життя, але вони самі повинні давати
вірогідне, промовисте, радісне, палке і жваве свідчення життя, бо це Добра Новина,
яку треба звіщати в наші часи, саме сьогодні нести її до тих осіб, які дарує Господь,
адже катехитичне поле дуже широке. Отож, це також і заклик мати довір’я – Церква посилає,
Христос кличе – і це посланництво треба здійснювати сьогодні. Треба нести живого Христа,
щоб катехиза не була тільки звіщенням історичних подій, але життя, випливаючи із власного
досвіду зустрічі з Воскреслим Христом. Катехиза – це не тільки передавання доктрини,
але особистий стосунок, тому катехити, насамперед, мусять самі зустрінутись з Христом,
щоб нести Його до інших, мусять особисто відповісти на заклик Христа.
Живемо
в епоху технологій, які звертаються до зображень, тому для євангелізації треба вживати
також і ці засоби. Але в цьому полягає також і виклик стосовно того, як виглядають
всередині сучасні римо-католицькі храми. У давніх церквах у фресках, мозаїках та образах
перед очима у видимий спосіб розгорталась історія спасіння. Потрібно відмовитись
від думки, що у давнину розписували храми тільки тому, що люди не вміли читати. Це
правда, що віра приходить із слухання, – вважає Сестра Луїза, – але існує також око,
яке бачить, яке сприймає і приймає, яке розуміє символіку та красу, що говорить також
і про живого Бога, про Його благовість.
Паоло Ондарца запитав, чому на її думку,
в наші часи існує певна боязливість свідчити свою віру, немов би соромлячись виявити
віру, яка мала би залишатись у приватній сфері. Сестра Луїза підкреслила, що це один
із викликів сучасності, бо в наші часи існує спокуса позбутись усього, що святе. Перехреститись,
коло переходимо біля храму, каплиці чи хреста – це вияв особистої віри. Це не робиться
тільки за звичкою, але як вияв власної віри в Христа, що народився і помер на хресті
задля нашого спасіння, але також воскрес і живий серед нас.
Існує також і
ще одна спокуса – релігійного релятивізму, твердячи, що всі філософські ідеї, всі
системи вірувань є однакові, розпливчато представляючи існування якоїсь неокресленої
вищої сили. З цим треба боротись, починаючи з сім’ї. Сьогоднішня родина переживає
кризу, переживають кризу і парафії, де зроджується нове життя в Христі. Саме парафії
повинні допомагати зростати в новому житті у Христі, в житті духовному. Отож, катехизування
повинно виходити назустріч, щоб дати можливість глибше пізнати Христа і жити в Ньому.
Тому таким доцільним є цей Синод про нову євангелізацію, покликаний вести діалог саме
на ці теми.