До подорожі Папи до Лорето: Святий будиночок з Назарету

Як розповідає побожна традиція, понад 700 років тому, 10 грудня 1294 року ангели перенесли до Італії будиночок, в якому в Назареті жила Пречиста Діва Марія. Він був поставлений на пагорбі, де росли лаврові дерева, звідси й назва місцевості «Лорето».

Християнський переказ розповідає, що коли хрестоносці були вигнані з Палестини, то щоб врятувати від спустошення мусульманами назаретський будиночок, в якому народилась Пречиста Діва Марія, де жила з батьками Йоакимом та Анною, і де почула від архангела Гавриїла благовість, що стане Матір’ю Божого Сина, та де після повернення з Єгипту жила Пресвята Родина, 1291 року він був перенесений ангелами до Іллірії, тобто південно-східної частини Балканського півострова на узбережжі Адріатичного моря, а потім, 1294 року – на другий берег моря, туди, де тепер розташоване місто Лорето.

Існує також версія, що перенесення назаретського будиночка було виконане за розпорядженням Никифора Анджелі, правителя Епіру. Та якою б не була дійсність перенесення Святого будиночка до Лорето – чи небесними ангелами чи з людської ініціативи, яка також мала божественне натхнення – воно нерозривно пов’язане з житлом Пресвятої Богородиці в Назареті.

Археологи та історики ствердили, що житло Пречистої Діви Марії в Назареті складалось з двох частин – одна з них, внутрішня, була частиною скелі, а друга, передня, добудована. Внутрішня частина будиночка Божої Матері знаходиться в базиліці Благовіщення в Назареті, а зовнішня, мурована частина, як твердять науковці, могла би бути саме тією, яка почитається у Лорето. Про це свідчить і саме каміння, з якого споруджений будиночок , і розчин, яким воно скріплене, згідно з технікою, яка вживалась у Палестині 2000 років тому, але яка ніколи не застосовувалась в Італії.

Дійсно, святий будиночок в Лорето не має фундаменту і спирається на давню бруківку. Структура будови відповідає назаретській частині житла. Первісні мури були заввишки лише 3 метри, а потім, уже в Лорето, їх надбудували, щоб місце було придатнішим для культу. Тепер назаретський будиночок, площею коло сорока квадратних метрів, встановлений в центрі храму під куполом.

Статую Пресвятої Богородиці, яку почитають в санктуарії в Лорето, називають також Чорною Мадонною, адже фігура потемніла від диму і кіптяви свічок. Під час пожежі 1921 року первісна статуя згоріла, а вже наступного, 1922 року, з ліванського кедра, що ріс у садах Ватикану, вирізьблено копію, яка тепер там почитається.

Лорето лежить в гірській околиці на побережжі Адріатичного моря, на південь від портового міста Анкони. Почитання Святого будиночка дуже швидко поширилось не тільки в Італії, але й в усій Європі. Будиночок Пречистої Діви Марії в Лорето дуже швидко став метою численних паломництв і у ХV сторіччі навколо нього споруджено величний храм. Прощі зростали мірою того, як збільшувалась кількість чудесних одужань. Згодом мури будиночка Пречистої Діви Марії вкрили дорогоцінними мармурами, вирізьбленими славними скульпторами епохи Відродження. У ХІХ сторіччі бічні каплиці базиліки в Лорето присвятили різним народам – Іспанії, Франції, Швейцарії, Німеччині, Польщі та слов’янським народам.

Вже від своїх початків Лорето стало справжнім центром живої віри та щирої молитви до Пресвятої Богородиці. Вистачить згадати, що туди щороку прибуває кілька мільйонів прочан.
З нагоди 700-річчя Святого дому в Лорето, що відзначалось 1994-1995 року, блаженний Папа Іван Павло ІІ написав до Преосвященного Паскуале Маккі, тодішнього місцевого архиєпископа: «Святий будиночок в Лорето – це не тільки реліквія, це також і цінна, конкретна ікона».